Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Білі зуби 📚 - Українською

Читати книгу - "Білі зуби"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Білі зуби" автора Зеді Сміт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 169 170 171 ... 174
Перейти на сторінку:
суддя), і бачить, що Міллат дістанеться туди першим; і Міллат дістається першим, як Панде; і Арчі бачив таке по телевізору, і насправді він знає, що це означає, він стоїть. Він починає рухатися.

Тож коли пістолет витягнуто з кишені, Арчі вже там, він там без жодної монетки, яка б його врятувала, він там ще до того, як Самад спинить його, він там без алібі, він там між рішенням Міллата Ікбола і його ціллю, як мить між думкою і словом, як півсекунди спогаду або жалю.

* * *

В якийсь момент вони зупинилися в темряві, і Арчі штовхнув Доктора вперед, змусив його стояти просто перед собою, там, де його було добре видно.

— Стій там, — сказав Арчі, коли доктор необережно ступив у місячну пляму. — Стій нахрін там.

Арчі хотів бачити зло, чисте зло; мить великого впізнавання, він потребував бачити це — і тільки тоді він міг продовжити свій задум. Але доктор горбився і взагалі виглядав дуже слабким. Його обличчя було перемазане світло-червоною кров’ю, так наче справу вже зроблено. Арчі ніколи не бачив, щоб хтось був такий переможений і зламаний. І це позбавило Арчі рішучості. Йому хотілося сказати: «Ти виглядаєш так, як я почуваюся», бо цей чоловік був втіленням його власного головного болю та алкогольної нудоти, що піднімалася зі шлунка, — і все це стояло якраз навпроти нього. Але обидва мовчали; вони просто стояли один навпроти одного, дивлячись навзаєм в очі через дуло пістолета. В Арчі з’явилось кумедне відчуття, що він може згорнути цього чоловіка замість убивати його. Згорнути і покласти його до кишені.

— Слухай, мені шкода, — відчайдушно сказав Арчі після тридцяти довгих секунд мовчанки. — Війна закінчилась. Я проти тебе не маю нічого особистого… але мій друг, Сем… ну, я трохи вляпався. Отакі справи.

Доктор закліпав і, здавалось, намагався контролювати своє дихання. Губами, червоними від власної крові, він вимовив:

— Поки ми йшли, ти сказав… я можу молити?..

Тримаючи руки за головою, доктор спробував впасти на коліна, але Арчі замотав головою і застогнав:

— Я знаю, що я сказав… але нема… просто краще, якщо я, — продовжував він сумно, імітуючи, що натискає на гашетку і пістолет віддає йому в руку. — Ти так не думаєш? Тобто простіше… шоб ти повернувся.

Доктор відкрив рота, наче збирався щось сказати, але Арчі знову затряс головою:

— Я ніколи цього не робив, і трохи… той, ну, чесно… і потім, я багато випив… і це не помагає… ти там патякаєш, і я ніяк не вирішу, шо робити, то…

Арчі підняв руки, поки вони не стали навпроти докторового лоба, закрив очі і підніс гашетку.

Голос доктора підстрибнув на октаву:

— Цигарку?

І з цього моменту все пішло криво. Як пішло криво у Панде. Треба було застрелити пацана — і по всьому. Мабуть. А замість того він розплющив очі і побачив свою жертву, яка тремтячими пальцями витягувала цигарки і пачку сірників з кишені куртки, — людина.

— Можна — будь ласка? Перед тим, як…

Арчі випустив усе повітря, яке затримав у легенях, щоб убити людину, через ніздрі.

— Не можу відмовити в останньому проханні, — сказав Арчі, — можу тобі підкурити.

Доктор кивнув, Арчі запалив сірника, і доктор нахилився, щоб припалити.

— Ну, давай, — сказав Арчі за якусь мить: він ніколи не вмів зупинити марну суперечку, — якщо маєш, що сказати, то кажи. Я не хочу тут стирчати всю ніч.

— Мені можна говорити? Ми будемо говорити?

— Я не сказав, що ми будемо говорити, — відрубав Арчі. Бо це була така тактика, як у фільмах про фашистів (і Арчі добре знав, він провів перші чотири роки війни, дивлячись мерехтливі фільми про фашистів в «Одеоні»), вони намагаються заговорити зуби і втекти. — Я сказав, ти можеш говорити, а потім я тебе вб’ю.

— О так, звісно.

Доктор обтер обличчя рукавом і подивився на хлопця з інтересом, не певний, що той говорить всерйоз. Але хлопець виглядав серйозним.

— Ну, тоді… Якщо я можу так сказати, — рот доктора залишився відкритим, в очікуванні на те, що Арчі назве своє ім’я, але Арчі не назвав. — Лейтенанте… якщо можна так сказати, лейтенанте, я бачу, ви стоїте перед… перед… моральною дилемою.

Арчі не знав, що таке дилема. Слово нагадувало поля, ліси і Велльс, щось між динями і оленями. Розгублений, він сказав те, що завжди казав у таких випадках:

— Ага, какао!

— Е-е.. Так, так, — продовжував доктор Каліка, уже спокійніше; його ще не застрелили, а вже збігла ціла хвилина. — Мені здається, ти перед вибором. З одного боку… я не вірю, що ти хочеш мене вбити…

Арчі згорбився:

— Дивись, сонце моє.

— А з іншого, ти пообіцяв своєму перезбудженому другу, що ти це зробиш. Але це більше, ніж просто якась обіцянка.

Тремтячі пальці доктора обтрусили попіл із цигарки, і попіл падав, як сивий сніг, на його черевики.

— З одного боку, ти маєш обов’язок перед… перед… перед своєю країною і перед тим, у що ти віриш. З іншого боку, я — людина. Я говорю з тобою. Я дихаю і стікаю кров’ю, як і ти. І ти не знаєш, напевне, хто я є. Ти лише чув про мене. Тож я розумію, що в тебе проблема.

— В мене нема проблем. Це в тебе проблеми, сонце моє.

— І все ж, хоч я тобі

1 ... 169 170 171 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білі зуби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білі зуби"