Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 1"

журналі в перекладі Стебера було надруковано вірші Шевченка «Мені однаково, чи буду», «Гоголю» й «На панщині пшеницю жала» та уривок з поеми «Кавказ». У брошурі французькою мовою «Україна і її чудова історія» (Париж, 1939) багато уваги приділено аналізові творчості українського поета. У збірнику «Франція – СРСР» (французькою мовою, Париж, 1939) опубліковано статтю Стебера «Тарас Шевченко. Поет України і свободи» (Шевченківський словник. Т. 2. С. 237).

186

Всенародна шана. С. 320 – 326.

187

Нарис історії української літератури. К., 1945. С. 3.

188

Там само. С. 135 – 136.

189

История украинской литературы. Т. 1. К., 1954. С. 221 – 222.

190

Ярослав Галан. Твори: у 4 т. Т. 3. К., 1978. С. 351 – 353.

191

І. Я. Франко. Твори: у 20 т. Т. 17. С. 9 – 11.

192

Сергій Петрович Левицький (1822 – 1855) – чиновник Оренбурзької прикордонної комісії (1845 – 1850), приятель Ф. М. Лазаревського. Випускник Київського університету. Знайомий Шевченка з червня 1847 р., коли разом з Ф. М. Лазаревським клопотався перед чиновником особливих доручень при генерал-губернаторові В. П. Обручеві – Ю. М. Матвєєвим; приймав Шевченка у себе вдома, листупався з ним. (Листи до Тараса Шевченка. С. 235.)

193

Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. К., 1975. С. 16 – 17. Лист, який наводив Є. С. Шабліовський, цитується повністю за оригіналом.

194

Змінив В. І. Даля («Казака Луганского») на посаді чиновника для особливих доручень при Оренбурзькому військовому губернаторі В. О. Перовському.

195

Микола Олексійович Головко (1825 – 1850) – математик, випускник Харківського університету, магістр; за вільнодумні висловлювання перебував під таємним наглядом. Його долю вирішив цей лист Левицького, знайдений у паперах Шевченка під час його арешту 23 квітня 1850 р. Начальник ІІІ відділу О. Ф. Орлов, запідозривши на підставі наведеної вище фрази, що в листі йдеться про таємну організацію в Петербурзі, до якої причетний Головко, наказав його арештувати. Під час арешту Головко застрелився. (Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. С. 239).

196

…и при самом Карле Ивановиче… – Прізвисько царя Миколи І, який 1846 р. у театрі в Гатчині грав німця-булочника Карла Івановича, відомі також і його пронімецькі симпатії. На щастя, у відібраних при арешті Шевченка листах згадувався і Карл Іванович Герн, на адресу якого жандарми й віднесли цю згадку. (Там само. С. 239).

197

Листи до Тараса Шевченка. С. 63.

198

К. Чуковский. Дневник. 1901 – 1929. М., 1991. С. 417.

199

Міленаризм, хіліазм – віра в тисячолітнє земне царювання Христа, що повинно відбутися перед кінцем світу (Новий словник іншомовних слів. К., 2008. С. 644).

200

Внаслідок цього (лат.).

201

Пропедевтика – (від грецьк. propaideuo – заздалегідь навчаю) – підготовчий, вступний курс знань, вступ до якоїсь науки.

202

Цезура (лат. сaesura від caedo – рубаю) – 1) літ. Обов’язкова для даного віршованого розміру пауза всередині віршованого рядка. 2) муз. Коротка пауза між частинами музичного твору.

203

Парадигма (від грецьк. paradeigma – приклад, зразок) – система форм словозміни одного й того ж слова чи групи слів.

204

Рецепція (лат. receptio – прийняття) – запозичення і пристосування певним суспільством або його окремими членами соціологічних і культурних форм, що виникли в іншій країні або в іншу епоху.

205

Критика. 2010. № 3 – 4. С. 2 – 14, 29 – 34.

206

Більшовик України. 1926. № 2 – 3. С. 86.

207

Псевдофілософські погляди Донцова ґрунтовно розібрано в дослідженні В. Ю. Євдокименка «Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму» (К., 1967); літературні фальсифікації – в дослідженні О. Мазуркевича «Зарубіжні фальсифікатори української літератури». (К., 1961.)

208

Раніше Донцов видавався лише за кордоном. «Націоналізм» – у 1926 р. у Львові, загарбаному патроном автора Пілсудським; у 1936 р. у фашистській Німеччині (в Мюнхені) – відповідними зацікавленими покровителями. В 1966 р. – у Лондоні, де українську мову первинного виходу в світ осучаснено. В пропонованій роботі цитати подано за першим львівським виданням.

209

Більшовик України. 1926. № 2 – 3. С. 156 – 158. Останні слова в лапках належать Кулішеві // П. Куліш. Отпадєніє Малоросії от Польші, І, 11.) (Прим. Донцова).

210

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 126 – 129.

211

Один із найзаможніших польських магнатів князь Кароль Станіслав Радзивілл (1734 – 1790), віленський воєвода, якому було дано прізвисько Пане кохану через те, що він часто вживав цей вислів (Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 127).

212

Герном, Білінським. (Там само.)

213

Недалеко від Слуцька (Білорусія) жили батьки Броніслава Залеського. (Там само.)

214

Слова з поеми Міцкевича «Farys» (1821).

215

Про час, прожитий юнаком Шевченком у тодішньому Вільно, див.: У Вільні, городі преславнім… Худ-документальний диптих. К., 1989.

«У Вільні, городі преславнім» – вірш Шевченка, написаний наприкінці 1848 р. на острові Кос-Арал. Автограф – у «Малій книжці»… Твір уперше надруковано в «Кобзарі» (Т. 2. Прага, 1876). Сюжет вірша – трагічне кохання молодого шляхтича до дочки єврейського купця, – можливо, навіяний спогадами про реальний факт часів життя Шевченка у Вільні. Аналогічний мотив – у творі Ю. Крашевського «Повість без заголовка» і в «Балладе» М. Лермонтова. Реалії твору (Остра брама, Закрет, Любськ, університет) пов’язані з юнацькими враженнями Шевченка від перебування у Вільні. Близький своїм любовно-трагічним сюжетом до балади, стилістично вірш тяжіє, проте, до жанру маленької віршованої повісті, з властивою їй побутово-оповідною інтонацією (Шевченківський словник. Т. 2. С. 284).

216

Очевидно, про багатотомну працю «Космос» відомого німецького вченого Гумбольдта. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 284.)

217

З поеми А. Міцкевича «Конрад Валленрод». (Там само.)

218

Дмитро Григорович Кожанчиков (1819 – 12.ХІІ.1877) – російський видавець. Власник книгарні, що була в Петербурзі своєрідним клубом, місцем зустрічі близьких до «Современника» літераторів, художників, артистів, журналістів і вчених, а часом і явкою для революційно-демократичного підпілля… Шевченко познайомився з Кожанчиковим після повернення з заслання… У 1859 – 1860 рр. у книгарні Кожанчикова поширювали квитки на літературні читання в Пасажі, в яких