Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 1"

148

А. В. Луначарский. Собрание сочинений: в 8 т. Т. 2. М., 1964. С. 415.

149

Там само. С. 54 – 55.

150

Про І. Ф. Єрофєєва «призабуто» й у шеститомній «Краткой литературной энциклопедии».

151

А. М. Горький. Собрание сочинений: в 30 т. Т. 30. Письма, телеграммы, надписи. 1927 – 1936. С. 295.

152

Г. В. Плеханов. Искусство и литература. М., 1948. С. 616.

153

М. Д. Бернштейн. Українська літературна критика 50 – 70-х років ХІХ ст. К., 1959. С. 14.

154

М. Д. Бернштейн. Українська літературна критика 50 – 70-х років ХІХ ст. К., 1959. С. 100 – 120.

155

Там само.

156

Історія української літератури: у 8 т. К. Т. 4. Кн. 1. К., 1971.

157

Історія української культури: у 5 т. Т. 1. К., 2001.

158

Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. К., 1975. С. 7.

159

М. Д. Шигарін – чиновник канцелярії київського генерал-губернатора у 1847 р. Пам’ятав, як було заарештовано Шевченка, Костомарова та інших членів Кирило-Мефодіївського товариства. Залишив «Воспоминания киевлян о Шевченко и его времени» (опубліковано у 1880 р. у першому томі журналу «Библиотека западной полосы России», який видавав сам).

160

Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982. С. 169 – 171.

161

Євген Степанович Шабліовський (1906 – 1983) – український радянський літературознавець, член-кореспондент АН УРСР (з 1934 р.). У 1934 – 1935 рр. очолював Інститут ім. Тараса Шевченка. Основні напрямки наукових досліджень – шевченкознавство, історія української літератури, славістика. Йому належать також праці з питань теорії літератури, загального літературознавства та ін. Один з авторів і членів редколегії восьмитомної «Історії української літератури» (К., 1967 – 1971).

Автор ґрунтовних розвідок про життя і творчість Шевченка. Шабліовський вперше всебічно дослідив ідейні зв’язки й єднання поета з російськими революційними демократами. Найповнішою працею на цю тему є монографія «Т. Г. Шевченко и российские революционные демократы. 1856 – 1861» (М., 1962). Важливе місце в радянському шевченкознавстві посідає монографія Шабліовського «Народ і слово Шевченка» (К., 1961). У книзі «Гуманізм Шевченка і наша сучасність» (К., 1964) автор розкриває джерела та світове значення гуманізму українс ького поета.

У працях Шабліовського висвітлено питання творчого методу Шевченка (реалізм, романтизм), його художнє новаторство, значення Шевченкових традицій для дальшого розвитку української і російської літератури. Ряд досліджень присвячено проблемі інтернаціональних зв’язків української літератури, питанням творчого єднання братніх культур, взаємодіяння української та російської літератури (Шляхами єднання. К., 1965; І. С. Тургенєв і українська дожовтнева література, К., 1968, в співавторстві; «М. О. Некрасов і українська література». К., 1971 та ін.). Він – один із упорядників і редакторів незавершеного «Повного зібрання творів Шевченка (Т. 1, К., 1935), член редколегії та один з редакторів шеститомного повного зібрання творів Шевченка (Т. 3 – 4. К., 1963). Шабліовському належить підготовка текстів і передмов до фототипічних видань рукописної спадщини Шевченка.

Шевченкознавчі праці Є. С. Шабліовського перекладено російською, англійською, болгарською та польською мовами. Ленінська премія, 1964 р. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 350 – 351).

162

Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. Издание 2-е, перераб. и доп. К., 1975. С. 16.

163

Володимир Сосюра. Твори: у 2 т. Т. 1. Лірика. К., 1938. С. 97.

164

Остап Вишня. Т 7. Твори 1952 – 1956 років. К., 1964. С. 344 – 345.

165

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т. 1. Лірика. К., 1960. С. 330.

166

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т. 10. Статті про літературу і мистецтво. К., 1962. С. 143 – 189.

167

Визнаємо, що застосування цього терміна має тут умовний характер. – М. Р.

168

Вислів одного дослідника дожовтневої пори. – М. Р.

169

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія. 1837 – 1847. К., 1990. С. 10 – 14.

170

В тексті М. Т. Рильського інше слово з комою: «Може,».

171

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія. 1837 – 1847. К., 1990. С. 16.

172

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія. 1837 – 1847. С. 36, 46. (Міх – мішок, торба.)

173

Як видно зі статті «Шевченківського словника» (Т. 2. С. 329 – 330) йдеться про поему або частину поеми «Царі», остаточний варіант якої (перший – 1848 р.) Тарас Григорович написав у другій половині 1858 р. у Кос-Аралі.

174

Див.: Шевченківський словник. Т. 1. С. 77.

175

Наведені нижче факти свідчать, що вона ведеться й нині.

176

Русская литература и журналистика начала ХХ века. 1905 – 1917. М., 1984. С. 53.

177

Там само. С. 74.

178

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т. 10. Статті про літературу і мистецтво. К., 1962. С. 143 – 189.

179

Василь Симоненко. Поезії. К., 1984. С. 129.

180

Василь Симоненко. Поезії. К., 1984. С. 186 – 187.

181

Шевченківський словник. Т. 1. С. 388.

182

Александр Блок. Собрание сочинений в восьми томах. Том третий. Стихотворения и поэмы. 1907 – 1921. М. – Ленинград. 1960. С. 423 – 424. К. І. Чуковський був одним з редакторів цього видання творів О. Блока.

183

Шевченко и мировая культура. С. 5 – 10.

184

Див. вище с. 91 – 103.

185

Шарль Стебер (1905 – 1944) – французький письменник, критик і публіцист. Член Французької комуністичної партії. Учасник руху Опору. Загинув у фашистській катівні. Стеберу належить кілька статей про Шевченка й переклади його творів. Перекладав поезії, головним чином, соціального, революційно-демократичного звучання. Добірку перекладів Стебера («Заповіт», «І Архімед, і Галілей», «І золотої, й дорогої», «Садок вишневий коло хати», «В неволі, в самоті немає» та уривок з поеми «Єретик») опубліковано в журналі «La Litterature Internationale» (Інтернаціональна література. Москва. 1939. № 3). У статті «Тарас Шевченко», вміщеній у прогресивному журналі «Commune» (1939, № 69) писав про народний характер і революційну спрямованість творчості українського поета, підкреслював її актуальність. У цьому самому