Читати книгу - "Драматичні твори"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Іван Карпович, відпочиваючи від переписування п’єси «Хто впнем?» за звичним для нього палітурним ділом, дуже часто повертався думкою до історії розумного й дурного братів. Я бачила, що йому пе терпиться швидше переписати й відіслати Старицькому вже раніше опрацьовану ним п’єсу «Хто винен?» і взятися до «Розумного і дурня» (Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі, с. 197—198).
На початку жовтня 1884 р., за спогадами тієї ж С. В. Тобілевич, І. К. Тобілевич «весь віддався своїм ескізам до п’єси «Розумний і дурень» (там же, с. 203), але несподівано для себе самого поринув у роботу над «Бондарівною». «Настав, нарешті, щасливий день, коли в зошиті з п’єсою «Розумний і дурень» Іван Карпович поставив слово «кінець». Отже, знов читали ту п’єсу разом, читали й перечитували [...]. Тема і сюжет п’єси «Розумний і дурень» були далекими від поезії. То була буденщина сільського життя, яка, для правдивого її змалювання, вимагала надзвичайно уважного й обдуманого ставлення. Отже, Іван Карпович подовгу спинявся над кожним реченням у п’єсі «Розумний і дурень», над кожним словом. Він намагався з самого початку, з перших же слів окремих персонажів познайомити з ними читача і показати пе тільки їхні взаємини, а й ті головні причини, які змушують їх діяти так чи інакше» (там же, с. 210). «Першою п’єсою, яку Іван Карпович старанно переписав і послав на присуд Миколі Карповичу Садовському в Миколаїв, була «Розумний і дурень». Іван Карпович попросив Миколу Садовського одіслати п’єсу до'цензури, якщо вона варта доброго слова. Він надавав їй більшого значення, ніж «Бондарівні».
Микола Карпович довго нічого не відповідав. Лист від нього прийшов лише на початку листопада. Він поздоровляв брата Івана з тим, що п’єса «Розумний і дурень» одержала дозвіл цензури від ЗО жовтня 1885 року» (там же, с. 216—217).
П. К. Саксаганський у своїх спогадах засвідчив: «У Миколаєві Садовський одержав від Карого дозволену цензурою п’єсу «Розумний і дурень». Читали п’єсу, їдучи на пароплаві до Херсона» (Саксаганський //. (Тобілевич П. К.) • По шляху життя, с. 96). Це твердження дозволяє визначити час одержання М. К. Садовським рукопису комедії «Розумний і дурень»: між 24 квітня і 15 травня 1885 р., оскільки трупа М. Л. Кропивницького, в якій працювали М. К. Садовський і П. К. Саксаганський, саме в цей час гастролювала у Миколаєві. До Херсона трупа переїхала з Миколаєва
16 травня 1885 р. Однак П. К. Саксаганський помилився, стверджуючи,
ШОМ. К. Садовський одержав уже дозволену цензурою п’єсу «Розумний і дурень». Насправді ж М. К. Садовський сам послав п’єсу до цензури:
«В Главное управление по делам печати, в театральное отделение драматической цензуры артиста Николая Карповича Садовского Прошение.
Представляя при сем приобретенную мною от автора пьесу «Розумний і дурень» в двух экземплярах, имею честь покорнейше просить о разрешении ее для постановки на сцене, выслать по рассмотрении по следующему адресу, через Елисаветградское цензурное полицейское управление для передачи мне в д [еревню] Кордашевку. При сем прилагаю две марки 60 коп. достоинства.
Артист Н. Садовский.
1885 года, 5-го сентября, г. Киев» (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1885 р., спр. 3-П, арк.16).
10 вересня 1885 р. Головне управління в справах преси за № 3109 переслало примірник п’єси на розгляд до Санкт-Петербурзького цензурного комітету. Процензуру вати п’єсу,було доручено Н. О. Фрейма ну, на підставі доповіді якого комітет прийняв рішення рекомендувати п’єсу до вистави (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 777, оп. З, 1885 р., спр. 5, арк. 103, 135—136, 138—139). 28 вересня 1885 р. за № 1788 Санкт-Петербурзький цензурний комітет доповів про це Головному управлінню в справах преси, яке прийняло остаточне рішення про дозвіл п’єси до вистави (ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 776, оп. 25, 1885 р., спр. 3-П, арк. 18—19).
У Ленінградській державній театральній бібліотеці ім. А. В. Луначар-ського за № 23326 зберігається цензурований список п’єси: «Розумний і дурень. Комедія в 5 діях. Соч. Ивана Карпенка». На титулі є цензорська резолюція: «К представлению дозволена. Цензор драм [атических] сочинений. 20 октября 1885 г.». До того, як п’єсу «Розумний і дурень» надіслав до цензури М. К- Садовський, вона була включена О. О. Русовим до «Збірника драматичних творів Івана Карпенка», надісланого до цензури в Петербург
5 червня 1885 р. Дозвіл до друку одержано аж 1 березня 1886 р. в київській цензурі, а збірник вийшов друком того самого року в Херсоні.
Тим часом відбулася вже прем’єра вистави комедії «Розумний і дурень».
У спогадах М. К. Садовського читаємо: «Трупа під орудою М. Л. Кропив-ницького почала літній сезон 1885 р. в Миколаєві і закінчила сезон зимовий в Одесі. В цей сезон Карпенко-Карий прислав мені свої дві п’єси: «Розумний і дурень» і «Бондарівна». Обидві я Послав до цензури і коли відібрав дозвіл, то вони вперше пішли в Одесі, де мали величезний успіх» (Садовський М. К. Мої театральні згадки, с. 15). У спогадах П. К. Саксаганського знаходимо уточнення цієї інформації: «В Одесі поставили обидві п’єси Карпенка-Карого. Першим пішов «Розумний і дурень». Головні ролі грали: Каленпка — Кропивпицький, жінку його — Псревсрзєва, Михайла — Са-довськпй, Данила — Саксаганський, Мар’яну — Запьковецька, матір її — Затиркевпч. Кропивпицький грав хороше, Затиркевич теж. Садовський грав добре, але підбільшив характер Михайла: він зробив з нього надзвичайного злочинця. Загримувався рудою, веснянкуватою потворою. Зань-ковецька, як артистка, ролі не зіпсувала, хоч роль Мар’яни не для неї. Тут треба вміти вичитувать резонерські монологи, чого Марія Костівна не вміла, а драматичного в ролі нічого нема; було хороше, та не для Заньковецької. Я старався, а грав поганенько: Кропивницький своїми вказівками зіпсував мою роботу. Після гарячого монологу (в кінці другої дії) треба було мені стояти в позі, як і слід, скінчивши високу сентенцію; а Марко Лукич примусив мене стати навколюшки, а потім, ніби помолившись, бадьоро вийти
з кону. Це проти всякої логіки в технічнім розумінні: я розхолодив той настрій, що зробив гарячим монологом. Взагалі п’єса подобалась: це було щось нове — і змістом, і ідеєю» (Саксаганський П. По шляху життя, с.99).
Прем’єра, про яку тут ідеться, відбулася 9 січня 1886 р. («Одесский вестник», 1886, 10 січня; «Одесский листок», 1886, 11 січня та ін.). Відтоді комедія «Розумний і дурень» стала однією з найрепертуарніших п’єс в українському дожовтневому театрі.
Автор не задовольнився варіантом п’єси, яка у тотожних списках одержала в 1885 р. дозвіл до вистави і в 1886
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.