Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

Вона закусила губу й поставила чайник кип’ятитися.

— Нічого. Але краще не відчиняй його.

Ярина дістала чисті тарілки, чашки та виделки й виклала на стіл всі принесені Костянтином продукти. 

— Ти знаєш, життя таке швидкоплинне, — він допоміг Ярині відкрити банку з консервованими перцями й встав до чайника, що закипів. — З кожним днем ми стаємо старішими, мудрішими. І ти теж.

Ярина ледь не перевернула на себе судок з дерунами. Це що за жарти? Він приїхав її ображати?

Костянтин налив гарячої води до її чашки з пакетиком чаю, а потім — і до своєї.

— Ти розумієш, про що я?

Та не минуло й десяти хвилин наполегливих спроб Костянтина пояснити, що він не мав на увазі нічого поганого, а намагався виправити ситуацію, пов’язану з тим, що колись сказав про її вік, як у двері знову подзвонили. На сходовому майданчику стояв Максим з п’ятьма рулонами шпалер в руках:

— Можна зайти?

Ярина розгублено кивнула та відійшла, щоб пропустити його всередину. Він віддав їй рулони:

— В машині ще залишились. Я потім донесу.

— Та не варто було, — вона не знала, чи повернути їх, чи сказати, що вони надзвичайно вчасно, оскільки на всю кімнату того, що було, не вистачило, і одна стіна залишалась нічим не покритою. А голі стіни в коридорі він й сам бачив.

— Варто. Це ж твоє, — Максим помовчав. Поки Ярина відійшла на мить, щоб покласти рулони на ліжко, він збирався з думками. — Я багато думав про те, що ти сказала. Та й загалом про все, що трапилось. Нам було добре разом, — Максим підняв очі. — І я вирішив припинити незаконну діяльність. 

— Що? — Ярина недовірливо насупилась. — Справді?

Ще тиждень тому він вважав свою роботу найвищим благом. Хіба можливі такі кардинальні зміни у світобаченні за настільки короткий проміжок часу?

Він лише невизначено хитнув плечем:

— Якщо це більше не стоїть на заваді, ми можемо почати все з чистого аркуша? І, наприклад, вийти на каву?

Ярина розтулила вуста, щоб щось відповісти, коли до коридору з кухні вийшов Костянтин з чашкою чаю в руці. Обличчя Максима, якому той раніше теж казав, що не зацікавлений в Ярині, витягнулось. 

— І як це розуміти?

— А це вік, досвід, — Костянтин байдуже знизав плечима й сперся на стіну. — Якщо хочеш вийти з дівчиною на каву, її варто ловити ще в аеропорті. Щоб вона звідти не поїхала з кимось іншим.

Ярина пирхнула й схрестила руки перед собою.

— Ти сам прийшов п’ятнадцять хвилин тому.

— Однаково я приїхав раніше. Досвід.

— Приїхав, — Ярина кивнула. — І сказав, що я постарішаю. 

— Це факт, — він фиркнув й усміхнувся. — Але ж приємний, правда?

Тридцять першого серпня Ярина та Микита закрили останній предмет за третій курс, і першого вересня пригнічені загубленими на переживання канікулами відправились на першу пару.

На щастя, добиратися на заняття з квартири Костянтина значно швидше. Особливо його машиною.

Але дізналась Ярина про це лише ближче до нового року після відкриття нового магазину Катерини, купи скандалів з батьком Костянтина й Максима та ще однієї пов'язаної з криміналом історії…

__________________________________________

Дякую кожному, хто дочитав цю історію до кінця! Сподіваюсь, вона вас хоча б трохи розважила.)

Окрема вдячність всім, хто залишав коментарі. Для мене це важлива підтримка та натхнення, які особливо допомагали в процесі написання та у хвилини вигорання. Я щиро ціную вашу підтримку та кожне тепле слово.) ❤️

Наразі я маю ідею для другої частини з цими ж героями, тому якщо вам було б цікаво прочитати продовження, будь ласка, напишіть про це.)

Ще раз дякую за те, що були зі мною і моїми персонажами, та бажаю вам всього найкращого!)

Кінець