Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Знаєш, Філ, з тебе вийшов би непоганий психолог.

Він засміявся. До чого ж кумедна ситуація. Психолог, який вирішує чужі проблеми, але не може розібратися у своїх. Який вчить інших любити себе і приймати такими, якими вони є, при цьому ненавидячи себе самого.

- На тобі тренуюся, - усміхнувся він.

- Дякую, що ти поруч, я це дуже ціную. Не знаю, що б я без тебе робила, - вона обійняла його, паралельно викидаючи недопалок у вікно.

- Завжди радий допомогти, - він відповів на обійми Лєри.

Їм завадила поява Мирослави. Вона так тихо зайшла, що вони злякалися. Помітили її появу, тільки коли вона ввімкнула світло.

- Привіт, - староста підійшла до плити з чайником у руках. Поставила і вийшла.

109

Мирослава всіляко уникала цього місця й не з'являлася тут відкрито, але сьогодні був вагомий привід прийти до брата на роботу. Вони домовлялися зустрітися кілька днів тому, але він постійно у справах, і в місті його спіймаєш нечасто.

Вона прийшла вночі, коли натовпи п'яної молоді неконтрольовано рухалися під музику і не звертали ні на що уваги. Міра перетнула танцмайданчик і піднялася на другий поверх. Тільки на сходах запримітила Марка, що стояв біля одного зі столиків і дивився вниз на людей.

- Нарешті згадала про мене, - він усміхнувся.

- Не роби так більше, - підчепила вона. - Псує твій імідж.

Мирослава оглянула брата знизу вгору: розпатлане волосся, джинси, чорна сорочка. Тут він ніяк не був схожий на бізнесмена, з яким його всі порівнювали. Отже, щось трапилося. Мирослава вже хотіла говорити напряму, але забула про все на світі, коли опустила очі на танцмайданчик і біля запасного виходу побачила Філіпа. Поруч із ним стояли кілька людей, які точно знали мету його присутності тут.

- А він що тут робить?

- Працює, якщо ти не помітила, - відповів Марк, спостерігаючи за її реакцією. - Знаєш його?

- Одногрупник мій. І що, добре працює?

На вигляд звичайні запитання, але їй тільки треба було за щось зачепитися.

- Раніше - так, - процідив Марк. - Тепер мутний, нервує мене.

- Це найкращий друг твоєї дівчини, - з єхидною посмішкою сказала Мирослава, не відриваючи очей від Філа. - Вона постійно на тебе скаржиться, не дивно, що він тебе недолюблює.

Марк узяв зі столика склянку коньяку і зробив кілька ковтків.

- У тому й річ, він не знає на кого працює і хто цим керує. Все робить через посередників, і його це повністю влаштовує.

- Але підозрює. І був би щасливий, якби ви з Лєрою розлучилися. Думає, що ти її не гідний.

- Те, що підозрює, я вже зрозумів. Він під мене копати почав, причому серйозно. Боїться свою Лєру віддавати такому монстру, як я. Здати мене хотів. Я як відчував, що йому не можна вірити. Якщо правда спливе, то кінець усьому - ніякий батя мене вже не спасе. Підемо на дно всі.

Мирослава відчула, як всередині її серця здіймається дивне задоволення. Вона так довго шукала це відчуття і тепер знала, що її мета була близька.

- А тебе не хвилює, що він може побачити тебе в нашому клубі? - засміялася вона. - Та ще й разом.

- Ми просто відпочиваємо. На мене в нього нічого немає, ними Гриф займається.

Філіп наче відчув, що говорять про нього, і підняв голову на другий поверх. Мирослава з Марком зустрілися з його поглядом, який був вочевидь не секундним - він упізнав їх і певний час уважно роздивлявся. Обом стало моторошно. Він не повинен їх бачити разом, бо варто про це дізнатися Лєрі, як розкриється багато правди. Від його вичікувального погляду Мирослава відскочила, і за перилами її уже не було видно. А Марк продовжував витріщатися на танцмайданчик і повільно пити коньяк.

Філ відвернувся, і Мирослава потягла брата за столики.

- Дивись, подумає, що ти Лєрі зраджуєш. Розповість.

- Не розповість, - хрипло промовив Марк. - Якщо здогадується, хто я такий, то точно промовчить.

- Мені б твою впевненість, - Мирослава вмостилася за столиком і глянула туди, де нещодавно стояв Філіп. - Що збираєшся з ним робити?

- Якщо почне висовуватися, доведеться прибрати. Хоча він уже почав.

- Убити? - вскочила Мирослава. Приблизно цього вона й домагалася. Головне - використати інших для своєї мети й вселити, що чинять вони так виключно заради себе.

- Можна й так сказати, - він узяв склянку і навів її на мерехтливу лампу. Спостерігав за яскравим відображенням і думав. - Скажи, що краще: передозування чи порізані вени? Філ як загалом, вживає?

Мирослава рот відкрила, не очікуючи, що це можливо зробити так обережно, непомітно й нелюдськи. Марк не став довго чекати відповіді й сам обрав ту, що подобалася більше.

- Ти маєш рацію, вени надійніше. Можна ще передсмертну записку написати. Хоча в цій писанині я не профі.

Мирослава його вже не чула, бо не могла відвести погляд від танцмайданчика, де серед яскравих вогнів побачила знайому фігуру. Поруч із Філіпом стояла дівчина з фіолетовим волоссям, і тоді їй стало зрозуміло, чому брат був настільки спокійним.