Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Що буде з іншими співробітниками?

— Його Величність попросив, щоб ми не блокували роботу. Тож це трохи затягнеться, але будуть опитані абсолютно всі співробітники. Але це не завадить вам працювати.

— Добре.

— Уявляю я цю роботу з моїм серпентарієм, — хмикнув Стас.

— Твій серпентарій буде червоніти і бліднути перед цими бравими хлопцями, можливо, оченята строїти. У тебе хоч нормальні кадри?

— Якщо під нормальними розуміти склочний характер, то так.

— А якщо серйозно?

— Та спрацюємося. Зате Герман від мене відпочине, і ввечері я буду мовчати, і відпочивати мовчки. А так я дівок видресирую, і будуть працювати на благо батьківщини.

— Що це за дресирувальник? — запитав тихо Антон.

Я зробила жест немов поправляю окуляри і з розумним виглядом сказала.

— Це мій дядько!

— Іза! Я ж просив мене так не називати!

— Так дядько Стас, — з усмішкою і знущанням сказала я.

Антон із Міраїлом тихо іржали, інші змогли зберегти серйозні обличчя.

— Мала, — гаркнув Стас і пішов у свій відділ.

Пішла слідом за ним, щоб хоч подивитися де він працює. Пізніше дізналася, що він пересадив обидва відділи в один просторий кабінет. І всі сиділи кругом, обличчям у центр кімнати. Коли підійшла до дверей і зазирала до них, була тиша, і чути було тільки як клавіші стукають.

Після роботи зайшла до дідуся дізнатися, як він. На подив дідусь готував, і махнув нам, щоб ішли до столу. Він не розпитував нас про робочий день, а запитав як там їдальня.

— Немає її там, народ із собою їжу приносить.

— За документами значитися, — сказав Георг.

— А за фактом вона не працює, дізналася у Міраїла.

— Ясно, Стасе, сходиш у магазин, купиш харчових термосів парочку.

— Чого купити?

— Гаразд сходиш зі мною, недотепо. Ну чого ви сидите, їжте, що я даремно готував.

Поївши, подякувала дідусеві й пішла до себе на трьохсотий поверх. Альфреда ще не було вдома. Антуан мав тільки ось-ось приїхати. Тож я дозволила собі піти відпочивати. Переодяглася і лягла на ліжко, думала трохи полежу і ще чимось займуся. Але на диво міцно заснула. Крізь сон тільки відчула як мене переклали під ковдру і дбайливо обійняли.

А вранці мене розбудив будильник, що бігає. Цього разу встала легко, все ж я добре виспалася. Поцілувала в губи сонного чоловіка.

— Я сьогодні буду відсипатися, потім на роботу.

— Отже, у зал я йду сама.

Після тренування повернулася додому за Стасом і Германом. Сьогодні зі мною був тільки Олег, а Вадим на лікарняному. Добре хлопчики погуляли після роботи, їли одне й теж, тільки один отруївся, а іншому хоч би що. На шляху до заводу підібрали Германа.

— Сьогодні всі помістилися, — сказала хлопцям. — Стасе, як тобі твій відділ?

— Рано щось говорити, але працювати можна. Батько зібрав нам їжі, ми з ним через це мало не посварилися. Герман нас розбороняв.

Пінкс мовчав, сердито виблискуючи очима на свого підлеглого. Потім сказала:

— Тому що ваш батько має рацію! І потрібно буде зайнятися їдальнею. Тільки в мене до неї руки невідомо коли дійдуть.

— О, то я займуся, — сказала я з посмішкою, — чи вам від мене якась інша допомога потрібна?

Герман тільки кивнув, погоджуючись із мною. Зателефонував Антуан.

— Ало.

— Я відправив вам двох бухгалтерів. Братів Макцоєвих Олександра та Олексія.

Почула як у Пінкса скрипнули зуби.

— За що?! — запитав він голосно.

На нього всі втупилися здивовано. Навіть Олег насилу не відволікся від дороги.

— Скажи йому нехай не психує, якось переживе цей місяць, а за кілька тижнів знайдемо вам штат бухгалтерів. А брати введуть їх у курс справи, і повернутися до мене. Вони самі під'їдуть на таксі. Назад їх відвезеш?

— Я сьогодні з однією машиною, Вадим на лікарняному. Тож ми всі укомплектувалися.

— Гаразд. Оплатиш їм просто таксі.

— Добре.

Закінчивши розмову з Антуаном, запитала в Германа:

— Чим тобі брати Макцої не догодили?

— Я з ними працював колись, як фахівці вище всяких похвал. Скоріше це взаємна неприязнь.

— Так, відчуваю, будуть іскри летіти, — сказав Стас — потрібно, щоб ви менше перетиналися.

Сьогодні я одягла темні джинси, мокасини, теплий гольф і темно сірий піджак. І діловий стиль, і зручно. Я планувала походити сьогодні по заводу, подивитися що як працює і в якому стані. Герман планував зайнятися паперами.

На заводі на нас уже чекали знайомі хлопці, що займалися контрабандою зброї і мали продовжити опитування співробітників. Насамперед перевірили сьогодні всю службу безпеки, і далі стали шерстити відділи.