Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

Принципові зміни національної ідентичності українців впливають на їхні зовнішньополітичні орієнтації. Тоді як багато росіян вважають Україну ворожою, русофобською, «фашистською» запроданкою західних країн, українці відчувають гостре почуття несправедливості та говорять про зраду з боку російських політиків. Переважна більшість громадян України незадоволені тим, що Росія відмовляється сприймати Україну як суверенну державу і прагнуть дистанціюватися від сфери російського впливу. Відчуття того, наскільки великою є ця дистанція, особливо після Революції гідності та окупації Росією Криму, відобразила українська поетеса Анастасія Дмитрук у написаному російською мовою в березні 2014 року вірші «Никогда мы не будем братьями» («Ніколи ми не будемо братами»). Відео, в якому Дмитрук читає цей вірш, та кліп на пісню, створену на його основі, за чотири з половиною роки разом набрали понад 15 мли. переглядів на YouTube[1353].

Справді, російська агресія проти України призвела до всеохоплюючого протистояння між країнами, які ще недавно було прийнято називати «братніми». Анексія Криму, гібридна війна та ворожі дії РФ у сфері економіки, фінансів та енергетики зумовили початок фундаментальної переоцінки ставлення до Росії з боку українців та реконфігурацію української ідентичності. Передача Криму Україні саме у 1954 році — на тлі святкування трьохсотлітнього ювілею Переяславської ради, проголошеної в радянській пропаганді актом «возз’єднання двох братніх народів» — мала символічне значення. Загарбання Криму Путіним нівелювало цей символізм і підірвало основу міфу про споконвічну російсько-українську спорідненість та дружбу.

В Україні російське православ’я опинилося в незворотному занепаді, що має першочергове значення для майбутнього усього Московського патріархату. Напередодні розпаду СРСР шість із 12 тисяч парафій Російської православної церкви розташовувалися в Українській РСР (із них дві третини — в її західних і центральних областях), натомість на територію РРФСР припадала лише чверть парафій. Станом на 2018 рік до вірних Української православної церкви Київського патріархату відносили себе 29% усіх опитаних громадян, до вірних Української православної церкви Московського патріархату — 13%[1354]. Попри це, до початку російсько-української війни УПЦ МП номінально зберігала в Україні першість за кількістю парафій (12 тис.), тоді як УПЦ КП мала лише 4 тис., а Українська автокефальна православна церква — 1 тис. Взяті сумарно, 17 тис. православних громад України дорівнювали половині кількості парафій РПЦ в самій Росії (35 тис.).

Показники кількості релігійних громад не дають повноцінного уявлення про стрімкі зміни в релігійному ландшафті України. Частка вірних, які пов’язували себе з Московським патріархатом, серед усього населення, що на початку 2000-х складала 24%, скоротилася на тринадцять процентних пунктів, тоді як вірних Київського патріархату (за власним визначенням) за цей же час стало більше на 14%, тобто практично у два рази. Ці зміни розпочалися за президентства Януковича, але вони прискорилися починаючи з 2014 року. «З огляду на часові межі, на які припадає різка зміна ставлення українських громадян до Предстоятеля РПЦ, — відзначають експерти Центру Разумкова, — можна стверджувати: головним чинником падіння довіри до нього є відкрита підтримка Московським патріархатом та особисто Патріархом агресивних дій РФ стосовно України»[1355]. Найвищий рівень недовіри до кліриків в Україні висловлюють до російських православних релігійних лідерів, натомість предстоятель УПЦ КП Філарет користувався найбільшою популярністю з-поміж інших церковних лідерів в усіх областях України[1356]. У містах Донбасу, Слов’янську та Краматорську, тимчасово окупованих росіянами та російськими маріонетками навесні — на початку літа 2014 року, УПЦ КП здобувала підтримку щораз більшої кількості православних віруючих, які залишали парафії РПЦ та виступали на підтримку української автокефалії[1357]. Існує велика імовірність того, що по всій Україні Московський патріархат втратить більшість зі своїх 12 тис. громад на користь об’єднаної помісної Православної церкви України.

Українське православне духовенство та миряни добивалися автокефалії своєї церкви з часів розпаду СРСР, коли уродженець Донбасу, київський митрополит Філарет порвав із РПЦ та проголосив створення Київського патріархату. Ще до цього, 1990 року, РПЦ надала формальну автономію своєму українському екзархатові, перейменувавши його на УПЦ МП, насправді зберігаючи за собою останнє слово у її справах. З моменту російської анексії Криму та агресії на сході України духовенство РПЦ не дотримувалося нейтралітету. Під час засідання Верховної Ради підпорядкований Москві київський митрополит Онуфрій