Читати книгу - "Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут"

Несподівано усвідомлюю, що він давно не пише мені першим. Тільки відповідає на мої смс чи дзвінки.

А сьогодні я жодного разу не подзвонила йому, як вийшла з дому.

Кручу в руках телефон.

Написати чи ні? А раптом він зайнятий, і я заваджу. А раптом з Анжелою?

Мене гризуть сумніви.

Не в змозі прийняти рішення, просто вимикаю телефон і закидаю в ящик тумбочки біля ліжка.

Так і засинаю, не дочекавшись приходу чоловіка.

Мене будять кроки. Розплющую очі й сідаю на ліжку, притримуючи ковдру на грудях.

— Назар?

Чоловік стоїть біля шафи, вибирає сорочку. Судячи з вологого волосся, він нещодавно з душу.

— Каву зроби, — кидає, не дивлячись на мене. — Я поспішаю.

— Коли ти повернувся?

— Пізно. Ти вже спала.

Я дивлюся на його незім’яту подушку. І розумію, що він мені бреше.

Сьогодні мій чоловік ночував де завгодно, тільки не вдома…