Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

- Якого лисого дідька ти твориш!? - той, кого в Королівській академії магії звали лордом Леєм, активував артефакт тиші і похмуро витріщився на свого друга.

- Я п'ю чай. А ти про що взагалі? - відповів чоловік, якого тут усі знали як лорда Габріеля.

- Не вдавай, ніби не розумієш.

- Ти про Анну? - Арденс похмуро дивився в чашку. Зовнішність дівчини вкотре попри бажання чоловіка виникла перед його внутрішнім взором.

- Будь ласка, скажи що це не ти сприяв утраті її невинності.

Арденс промовчав. Бахтієор і так про все здогадався, то навіщо зайвий раз трясти повітря?

- Прокляття, Ард! В Араті звичаї суворіші, ніж у Загір'ї, але, певен, ти зміг би легко знайти собі іншу дівчину для розваг, якщо тобі так припекло. Але ж Анна! Якого дідька саме вона!?

- Вона сама запропонувала мені себе, щоб не брати участь у Відборі.

Брови Бахтієора здивовано піднялися вгору, потім чоловік спохмурнів.

– І ти благородно погодився. А просто не взяти її на Відбір не міг?

- Не міг. І так я поставив крапку у своїх сумнівах.

- Дурень.

- Ти взагалі зі своїм Головнокомандувачем говориш. Що ти робиш? - Арденс запитливо глянув на друга, який оголив меч.

- Викликаю тебе на дуель, - Бах спрямував вістря клинка у бік Головнокомандувача Загір'я.

Арденс повністю проігнорував випад друга, спокійно підвівся і підійшов до столу зі спиртним. Його похмурий настрій вимагав чогось міцнішого за простий чай:

- Червоне чи біле? Вибач, але абсент тут не пропонують.

Бахтієор відправив меч назад у піхви і жестом вказав на пляшку червоного. Якийсь час чоловіки мовчки пили, смакуючи напій, кожен думав про своє.

- Я розумію, що ти намагаєшся захистити найкращу подругу своєї дружини, - нарешті сказав Арденс, - але повір, Анна не потребує опіки.

- Ще як потребує! Адже нею зацікавився ти! Так, я намагаюся її захистити! - Тут вічно спокійний Лей перейшов на крик. - Намагаюся, бо в ній наче живе частина Луїзи! І я хочу її оберігати,  дарма, що вона ніби зрадила Луз.

- Зрадила? - нахмурився Арденс.

Бахтієор запустив п'ятірню у волосся і впав у крісло:

- Я не розумію, Ард, як вона може сміятися, спокійно продовжувати жити далі, наче нічого не сталося? Адже вона любила її, любила мою Луїзу так само сильно, як і я.  Адже я заради Анни і приїхав в Арату. Я сподівався, що знайду в ній хоча б відгук того розпачу і порожнечі, що  відчуваю я... Але вона продовжує жити далі. А в мене наче випалена діра всередині.

Бахтієор осушив келих до дна і налив собі ще.

- Вона теж страждає, Бах. Повір, я знаю, - Арденс стиснув губи. Ось уже рік, як його найкращий друг безутішно мучиться, а він безсилий чимось допомогти. – Смерть твоєї дружини – це одна з причин, чому Анна категорично не хоче на Відбір. Адже вона звинувачує нас, драконів.

- І ти теж думаєш, що винні ми? Тобто я? - Бахтієор стомлено прикрив очі. Сам він постійно звинувачував себе, адже це він хотів спадкоємців, і, виходить, через нього Луїза померла під час пологів. - Стривай, а чи не тому ти переспав із Анною, щоб точно не взяти її на Відбір і не зробити своєю дружиною? Ти боїшся, що вона повторить долю Луїзи і шлюб з тобою принесе їй лише смерть? Вона тобі дійсно сподобалася, тому ти хочеш оберегти її і утримати від себе якнайдалі?

- Дурниця! Ти все ускладнюєш і до того ж надто хорошої думки про мене. Так, Анна трохи зачепила мене, але переспав я з нею тільки задоволення ради. Вона попросила – я не відмовив. І крапка. До речі, я планую призначити їй додаткові заняття з бойової підготовки. І це теж тільки заради розваги, а не тому, що хочу підтягнути її навички самооборони перед війною. І можеш мені не вірити, вважаючи шляхетним лицарем. Просто мені подобається спостерігати як вона ніяковіє, переживає, а все одно хоробриться і навіть кидає мені виклик.  

- Як сьогодні на Огляді? Що за виставу ти влаштував? Якщо Анна тобі хоч трохи подобається, ти міг змусити артефакт видати помилкові свідчення.

- Знаєш, а я ж планував саме так і вчинити. Але вона сама спровокувала мене.

- Подумаєш, не стримала язика за зубами! Хіба це провокація?

- Та вона вся суцільна провокація! - раптом вигукнув Арденс і навіть вскочив з місця. Потім плавно видихнув і підійшов до вікна, закинувши руки за голову. - Вона повинна була тремтіти від страху, згорати від сорому і ховати очі. Звідки в ній стільки непокори, стільки сміливості, зухвалості! Ось хай і відповідає за свої рішення. Я не збираюся робити їй поблажку і полегшувати її долю!

- Як скажеш, - Бахтієор примирливо розвів руками, посміхаючись про себе. Він дружив з Арденсом ще з пелюшок і знав, що вивести його з рівноваги не так уже й легко. А Анні ж не довелося навіть напружуватись. І це правда, що шляхетним лицарем головнокомандувача Загір'я не був... Ось тільки чому тоді він змінив правила Огляду і потім наказав комісії мовчати? Чому сказав ритуальну фразу про чистоту, яка вимовляється перед початком справжнього Відбору, але аж ніяк не на Огляді? Хоче просто розважитись за її рахунок? Тоді чому зараз він напружений і роздратований, як бувало тоді, коли він знав, що припустився помилки, але через упертість не зізнавався в цьому навіть собі?

Шановні україночки! 

Зі святом! Сили нам, миру і перемоги!

Слава Україні! Слава нації! Слава ЗСУ!

Смерть ворогам!