Читати книгу - "Майдан. Таємні файли"

Ігор Кривецький: «Майдан треба було тримати цілодобово. Ми мали 1,5 — 2 тисячі людей уночі — Київрада, Профспілки, Палац Свободи. Зранку всі шикуються. Іноді доводилося допомагати людьми союзникам, які не могли організувати своїх прихильників. На всі сотні Самооборони виділялися кошти з казни Майдану — за винятком сотень „Свободи“».

Згадуємо свою розмову на Майдані з одним із депутатів місцевих рад від «Батьківщини». «От я не розумію, — казав він обурено. — „Батьківщина“ має більше десяти тисяч депутатів усіх рівнів! Чому б їх не звезти сюди, щоб вони постояли на Майдані?». Нас таке питання здивувало: «А чому вони самі не можуть приїхати?». «Тобто?» — не зрозумів депутат. «Тобто взяти квитки на потяг, сісти та приїхати. Вони користувалися брендом партії, щоб пройти у владу, вони під її дахом вирішують свої питання і не можуть витратити кілька днів і кілька гривень, коли партії потрібна допомога?». Він розгубився: «А я про це якось не подумав». «Давайте згадаємо суд над Тимошенко, — не зупинялися ми. — Якби тоді всі ці депутати приїхали попід Печерський суд, як ви гадаєте, вони б змогли відбити Юлю?» — «Напевно». — «У тому ж і річ. І Юля ішла на суд під пісні політтехнологів про те, яка у неї потужна партія, а потім визирнула у вікно і побачила там кількасот людей». — «І те правда».

А проте співіснування на Майдані різних політичних сил не могло не викликати суперечок.

Олег Тягнибок: «„Свободу“ постійно шантажували: якщо ви не зробите того й того, всі знатимуть, що ви завалили Майдан. Нам постійно формували імідж провокаторів, мало не агентів Кремля, а тут і доказова база: „Свобода“ ніби відмовилася щось робити. А пам'ятник Леніну? Як вони верещали, що цього не можна робити, бо це зупинить Майдан! Історія Майдану — це правильні кроки „Свободи“, які не сприймалися, критикувалися, а потім виявлялося, що це сприяло перемозі Революції. Нас настільки зацьковували, що наприкінці ми волею долі потрапили у ту кашу і стали одним з її інгредієнтів. Тому ми іноді вимушені були робити не те, що вважали за потрібне, а те, що погодили на Раді Майдану з політичними партнерами».

«У Києві на бульварі Тараса Шевченка знесли пам'ятник Володимиру Леніну».

(УП, 08.12.2013)

Сьогодні, коли Україною пройшов «ленінопад» та декомунізація, складно повірити, що повалення Леніна 8 грудня викликало таку напругу у навколополітичному середовищі. Втім, більше про це знають самі виконавці акції.

Андрій Мохник: «Технічно повалення забезпечував Гелевей — він у 2012-му відповідав за технічне забезпечення знесення паркану навколо Ради, і от тепер — Леніна. Ініціативно Леніними займався Мірошниченко, він у 2013 році валив їх по всій Україні регулярно, мало не щотижня. Тоді й відпрацювали технологію, як це швидко добре та якісно робити. Гелевей привіз лебідки, троси, врахували помилки 1 грудня, коли акція не вдалася, стали по периметру у три ряди, зачепили. Один автобус ментів стояв на протилежному боці бульвару, то я, Кізін і Махніцький пішли „вантажити“ командира, бо він хотів дзвонити викликати підкріплення».

Організатори повалення Леніна мали дуже серйозний козир — операцію прикривав віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський.

Руслан Кошулинський: «Коли ми зносили пам'ятник Леніну, докладно розписали функції. Я на машині патрулював, об'їздив навколо — якби під'їздили менти, мав зупинитись і своїм посвідченням їх максимально затримати. Це ж була вже друга спроба. Наші партнери не вміли так працювати, ми їх не повідомили, знали, що буде крик. Ленін гранітний і ми не знали, куди він упаде, а знизу метро. Треба було зрозуміти, яким інструментом, уперед чи назад, усе обрахувати. Мірошниченко, Мохник буквально тримали за руку мента з рацією, якби він вирвався і викликав підмогу, я мав зупиняти і дати гандикап часу нашим».

Але удар об землю пам'ятника на Бессарабці несподівано спричинив обвал не у метро, а у головах по обидва боки барикад.

«Співачка і натхненниця Євромайдану Руслана Лижичко засуджує знесення пам'ятника Володимиру Леніну у Києві як акт вандалізму. „Ми не хочемо, щоб Творча Революція перетворилась у погроми“, — написала вона у своєму блозі на „Українській правді“».

(УП, 08.12.2013)

В унісон із нею відгукнулася протилежна сторона — Кабмін, вустами прес-секретаря прем'єр-міністра Азарова Віталія Лук'яненка: «Війна з пам'ятниками — це завжди варварство».

А лідер Компартії України Петро Симоненко розвинув думку: «Руйнування пам'ятника Леніну в Києві — це не просто акт вандалізму. Це свідчення того, що основною метою організаторів та натхненників нинішніх протестних акцій є не боротьба за європейські цінності, а розпалювання ненависті, залякування незгодних, руйнування державності України будь-якими способами. Аж до її територіального розділу».

Пригадаймо, що співачка Руслана була ведучою Євромайдану у листопаді під стелою і запам'яталась як борець із кричалкою «Хто не скаче, той — москаль», якою попервах розважалося студентство.

Андрій Мохник: «Руслана навіть намагалася поставити на голосування питання: чи можна вітатися „Слава Україні!“? Коли ми повісили на КМДА Бандеру, наразилися на скандал від союзників: це — Євромайдан, а не націоналістична акція. І 8 грудня, коли завалили Леніна, Тягнибок мусив на прес-конференції віджартуватися про безглузде самогубство. Лише після схвалення акції Сікорським та іншими західними дипломатами у союзників відлягло від серця».

«Олег Тягнибок про падіння Леніна на Бессарабці заявив: „Яке безглузде самогубство!:)“».

(УП, 08.12.2013)

«Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський схвалив знесення пам'ятника Леніну в столиці України. „Хтось може сказати! що це не дипломатично, але я вважаю, що Ленін був одним із найкривавіших тиранів XX століття і особисто радий, що чергова європейська столиця не має його пам'ятника“, — сказав Сікорський».

(УП, 08.12.2013)

З усього почутого ми з вами можемо зробити висновок, що керування, як і фінансування та ідеологія, Майдану не були зосереджені в одних руках. У кожному секторі були свої лідери, думки яких інколи дуже різнилися від думок партнерів. Не така вже й нова ситуація, правда ж? Але попри різні думки українці цього разу зуміли не розсваритись і зберегти єдність.

Можливо, саме тому Майдан завершився перемогою?

Кому завадив Форум Євромайданів.

Файл № 7

На час Нового року та Коляди зупиняється все — робота, політика і навіть Революція. Така вже українська традиція. Сцена Майдану стала центром усіх святкувань — тут був і Зірковий вертеп, і концерт, і рекорд із масового співу «Ще не вмерла Україна». Протистояння з владою взяло паузу, навіть провладна альтернатива Майдану — Антимайдан згорнув свій табір, щоб поїхати додому.

А проте