Читати книгу - "Пора серця. Листування"

мої потаємні побоювання справдились. Тобі не надіслали запрошення — однак не з якихось причин, а тільки через погану організацію. Ріхтер написав одразу Тобі листівку, яку я забрала, щоб тепер таки вже надіслати її; вона набагато сердечніша, аніж це видається, коли читаєш, і я справді переконана в тому, що Ти повинен поїхати. Без зволікань напиши Ернстові Шнабелю{163}, інтендантові ПЗНР, що у Відні Ріхтер вніс Тебе до списку учасників, щоб у Гамбурзі також своєчасно про це дізналися. Якщо часу залишиться обмаль, їдь безпосередньо до Гамбурґа, хіба що я змушена буду дати Тобі інші вказівки. Бо автобус із Мюнхена до Гамбурґа, напевно, уже переповнений. Тому спробуй, будь ласка, бути 22-го ввечері, або, найпізніше, 23-го на Північно-західнонімецькому радіо в Гамбурзі (Гамбурґ 13, Розенбаумшосе 132-34). Хоча сама конференція триватиме тільки два-три дні, однак Ти будеш потім ще кілька днів гостем ПЗНР. Про проживання і харчування Ти не повинен, звісно, аж ніяк турбуватися. Так само і про зворотну дорогу! Тепер ідеться тільки про те, як оплатити дорогу до Гамбурґа: отож Клаус, Нані та я вирішили самі — бо в нас не залишалося більше часу поговорити з Тобою про це, передати Твої австрійські гонорари Ганзен-Льове, який 15-го чи 16-го травня буде в Парижі, або ж у якийсь інший спосіб переслати їх своєчасно Тобі. Ти так чи так незабаром знову матимеш якісь гроші у Відні, бо «Ворт унд Варгайт», «Фурхе» та «Рот-Вайс-Рот» незабаром оприлюднять Твої вірші{164}. Іще щось: кожен учасник може півгодини читати з неопублікованих текстів, лірику або прозу. Та раджу Тобі не використовувати повністю ці півгодини, а тільки прибл. 20 хвилин. І прочитай, неодмінно, «Фугу смерті»{165} — попри все — бо мені видається, що я трохи знаю Групу 47.

І візьми, будь ласка, зі собою усі манускрипти.

Я дуже надіюся, що все буде добре; хоча не можу гарантувати, що Твоє перебування справить те враження, на яке ми всі сподіваємося. Вибач, я надто втомлена й намагаюся тільки все пояснити Тобі якомога докладніше. Думаю, Ти можеш вважати ці інформації за остаточні.

Щасливої дороги й усілякого успіху!

Інґеборґ

Відень, 9-го травня 1952 р.

32.1

Вельмишановний пане Целан,

буду радий, якби Ви змогли взяти участь у конференції «Групи 47». Конференція відбудеться в Гамбурзі {166} з 23-го по 25-те травня. 22-ге травня — день приїзду. Якщо Ви їхатимете, то сповістіть, будь ласка, Північно-Західнонімецьке радіо, бюро Ернста Шнабеля (інтендант). Там Ви дізнаєтеся усі подробиці.

З сердечним вітанням

Ганс Вернер Ріхтер

Дорогий Паулю! Я надіюся, що Ти приїдеш. Ти не повинен занадто турбуватися про кошти на перебування, нашкреби лишень грошей на дорогу і приїжджай.

Сердечно

Твій

Міло

33 {167} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 10.7.1952

Відень, 10-го липня 1952 р.

Дорогий Паулю,

я вже не хочу довше чекати на Твого листа. Та спробуй мені написати, прошу Тебе, бо мені дуже хочеться знати, як Твої справи! Із Мюнхена я поїхала ще до Штутґарта, де розмовляла з д-ром Кохом{168}, якого дуже засмутила Твоя відмова{169}. Він уже домовився про читання для Тебе, яке, ймовірно, було б дуже важливим. З Тобою хотів познайомитися Дінґельдей{170}, директор видавничої спілки. Ти неодмінно повинен написати Кохові, щоб ці переклади{171}, а може й збірка віршів{172} могли бути виданими. Не забувай, що й «Франкфуртські зошити» — видавництво{173} — виявляють неабияке зацікавлення.

І насамперед — негайно перешли Ровольтові{174} рукопис. Свій я, звісно ж, не відіслала, бо не хочу, щоб нас іще раз «зіштовхували» одне з одним, і щоб повторився Ніендорф. У цьому не було моєї вини, а Ти зложив її всю на мене — як би Ти тепер засудив мене? Отож зрозумій, я не можу відіслати свого рукопису{175}. Цими днями я остаточно відмовлю Ровольтові.

Я знову бачилася з Нані та Клаусом. Мені було дуже тяжко говорити з ними про Тебе й розповідати про ці дні в Німеччині, тим паче, що я не знаю, як Ти до цього ставишся після того, як поглянув на все відсторонено.