Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я не хотіла, вибач, — видавлюю, нарешті. Сама себе не впізнаю, я справді винна, для мене ніколи не було проблемою вибачитися.
Погляд Мілени переміщується з мене на Нікіту. Він знизує плечима і кладе руку їй на плече.
— Ходімо, у мене в рюкзаку є вологі серветки.
— Вона мені їх вилиже, Нік, — цідить Мілена крізь зуби, а Нікіта дивиться на мене впритул.
Мене наче холодною водою обливає. Яка ж я дурепа! Тепер він думатиме, що я намагаюся привернути його увагу? Що я навмисне впустила склянку?
Усередині все стискається, до горла підкочує клубок. Я справді не навмисно, але що ж, мені тепер виправдовуватися?
— Ходімо, — перехоплює Нікіта злу, як кобра, Мілку і виводить із кафетерію.
Вони йдуть, але Мілена швидко обертається на мене через плече. І цей погляд не обіцяє нічого хорошого.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва», після закриття браузера.
