Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей" автора Діна Ареєва. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 18 19 20 ... 111
Перейти на сторінку:
Розділ 7

Маша

Повільно йду алеєю, що веде до будинку, в якому ми винаймаємо квартиру. Щойно закінчилися заняття з репетитором з математики, у мене з нею зовсім погано, доводиться займатися додатково.

Весь день не йде з голови сцена в кафе. І річ зовсім не в Мілені, я її не боюся, хоч Алька і прошепотіла мені у вухо, що я тепер здобула собі ворога. Річ у Нікіті.

Весь цей час я не уявляла, як із ним зустрінуся. Коли мама дізналася, що Нікіта Топольський навчається в цьому ліцеї, вона хотіла звільнитися. І навіть попросила в мене вибачення, що вмовляла тут навчатися. Але коли про це почула Лариса, мамина подруга, одразу принеслася її вмовляти.

Я вдавала, що спала, а сама притискалася вухом до тонкої стінки між спальнею і кухнею і слухала.

— Подумаєш, Топольський! — обурювалася Лариса, і я уявляла, як вона змахує руками перед маминим носом. — Вісімнадцять років минуло, Дашко, гадаєш, вони пам'ятають цю історію? Відкупилися і живуть собі приспівуючи. Чим тобі зашкодить його син? Ти он якою красунею стала, хто впізнає в тобі те дівчисько зашугане?

— Не знаю, Лар, — мамин голос звучав глухо і втомлено, — не хочу я, щоб моя дівчинка з ним в одному класі вчилася. А цей клас якраз із мовним ухилом, математичний Машка не потягне. Ти ж розумієш, що вони можуть бути братом і сестрою.

— Та наплюй і розітри! — гнівно заперечувала Лариса. — Не потрібні нам такі родичі. Але ти сама бачиш, що в країні з освітою коїться! Як Машка у звичайній школі приживеться, де півкласу — ушльопки, які живуть поруч і вчитися не хочуть аніяк? Ще булити почнуть як прийдешню. Вчителі знову ж таки, поки до неї придивляться, вже й незалежне тестування доведеться здавати. А тут ти в колективі будеш, сама розумієш, викладачі до неї набагато лояльніше поставляться. І ліцей — це не школа, тут діти по-іншому до навчання ставляться. Так, планка вища, але хіба це хоч комусь не пішло на користь?

— Я думала... — голос мами здригнувся. — Не треба мені туди йти, Лара...

— Ти маєш розуміти, Дашко, — Лариса заговорила зовсім тихо, і для мене це пролунало зловісним напівшепотом, — тебе взяли на роботу самі Волинські. Не з кожним вони особисто проводять співбесіду. І якщо ти махнеш хвостом і підеш, із мрією про роботу в столиці можеш попрощатися. Тебе не візьмуть навіть у дитсадок. Ні, касиром у супермаркеті ти, звісно, влаштуєшся без проблем, але про викладацьку роботу можеш забути. 

— Тоді... нам що, знову їхати? — голос мами здавався таким розгубленим, що я ледве стрималася, щоб не втрутитися. — Я вже записала Мишку в очний центр...

— От і не смикайся, подруго. Чому ти маєш знову ламати своє життя? У тебе шикарні перспективи, у ліцеї такі заробітки, які тобі й не снилися! Уявляєш, скільки зможеш заробити, якщо батьки стануть запрошувати тебе репетитором? Плюс класне керівництво, якщо захочеш. А не захочеш, додатково зможеш взяти години в будь-якому з вишів, навіть приватному. Волинські — це як знак якості, перепустка в гідне життя. Залиш минуле в минулому, живи тут і зараз. Вважай, що вони всі померли, будуй своє життя без оглядки на когось. Ти молода, вродлива, ти й так скільки часу втратила в цій глушині! Трималася за Льошку...

— Облиш!

— І чому він так уперся, Льошка твій, переїхали б раніше, дивись, був би живий.

— Ларо, залиш Льошу в спокої.

— Не можу, Дашко. Не можу заспокоїтися, що ти свій талант у тій глушині закопала!

Мама встала, і я метнулася в ліжко. Двері відчинилися, вони обидві зазирнули в кімнату.

— Ми там так кричали, я боялася, що ми її розбудили...

— Машка так важко все сприймає, може, їй до психолога походити?

— Може...

Я довго не могла заснути, лежала і витріщалася в стелю. Мама сказала Ларисі правду, справа була не в тому, що вона боялася Топольського. Вона боялася за мене, що я закохалася в Нікіту, і я не могла допустити, щоб вона знову чимось жертвувала.

Вона дуже талановита, у неї унікальна здатність до мов, вона знає їх чотири, і зараз у неї мрія вивчити китайську і японську. Але на це потрібні гроші. А в нас залишилися тільки ті заощадження, які лежали на карті. Решту вигребла ця гримза, мамина свекруха.

Мама їх переховала, але в нас у квартирі було не так багато місця. Одного разу, коли ми прийшли додому, мама хотіла дістати гроші, які батьки відкладали мені на операцію. Грошей на місці не виявилося, ключ був тільки в цієї відьми.

Якщо мама через мене втратить роботу в ліцеї, я собі цього не пробачу. Волинські, його власники, дуже впливові люди. Лариса має рацію, мама не повинна відмовлятися від роботи тільки через мої почуття...

Піднімаю голову, і погляд натикається на знайомий позашляховик, який гальмує просто переді мною. Відчиняються двері, і з водійського сидіння на асфальт зістрибує Нікіта.

— Ну що, Мишко, попалася?

Перша думка — бігти, але він немов її читає. Чіпко бере за зап'ястя і здавлює. У відповідь я високо піднімаю підборіддя.

— Як ти мене знайшов? Ти за мною стежив?

Він усміхається, різко вивертає руку і притискає до корпусу позашляховика.

— Довелося трохи покататися. Тож, розповідай, Машо...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 18 19 20 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"