Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 34
Перейти на сторінку:

- Змагання на витривалість. Кажуть, то був гострий затискач. Що ж. Може бути.

- Навіщо ти це робиш?

- Я відповів на твоє запитання. Твоя черга. Що відчуваєш до Рея Сандерса?

- З ним приємно бути поруч.

- А зі мною?

- А з тобою я хочу, щоб було приємно бути поруч. Тільки ти робиш усе можливе, щоб цього не допустити.

- І у вас із ним серйозно?

- Не знаю.

- А як це дізнатися? Якщо я зроблю так? - Ліам присів перед дівчиною навпочіпки і поклав руки на її стегна.

Змішані почуття. Змішані думки. ВІН перед нею майже на колінах, дивиться в очі й запитує, хто для неї важливіший. Хіба у світі є ще щось, крім цього? Ймовірно, все навколо розчинилося і нічого більше не існує.

- Допоки ще не знаю.

- А якщо далі? - він розстебнув її джинси.

Пола мовчала. І зовсім забула, про що він узагалі запитував. А він із викликом дивиться в її очі й чекає хоч якогось спротиву. Вона - продовження.

- Лягай.

Дівчина, немов загіпнотизована, слухняно виконала наказ. Ліам узявся за пояс її штанів і повільно потягнув униз.

- Я вже знаю відповідь на своє запитання, - він підвівся і вийшов із кімнати.

 

Окей. Почну ще один день. Що буде цього разу?

Пола встала з ліжка і ввімкнула музику.

- Де мій улюблений меломан? - двері кімнати відчинилися і...

- Мама!

Пола накинулася на жінку з обіймами. Такими, на які здатні тільки діти. Безкорисливими. Чистими. Міцними.

- Я теж за тобою дуже скучила, маленька моя!

- Джудіт, Пола вже не така маленька, як ми з тобою вважаємо, - батько теж увійшов до кімнати. - Якби ти знала, скільки в неї залицяльників.

- Зовсім не багато, - усміхалася дівчина.

- Розкажеш мені про них? Хто найкрасивіший, а хто - турботливий? - мама з цікавістю розглядала доньку. Немов її багато років не було вдома.

- Тато жартує. У мене навіть хлопця немає. Просто бачуся час від часу зі знайомими.

- Я все-все хочу знати. Я страшенно скучила! - мама міцно обіймала донечку.

- Я сильніше.

І день пройшов ось так. З батьками. З розмовами. З меланхолією.

І вечір. Пола одягла легку зелену сукню і босоніжки на підборах. Сьогодні дуже хочеться мати гарний вигляд. І Рей, як завжди, пунктуальний.

- Привіт, - гостя зустріла сяюча усмішка Поли.

- Ух ти! Дуже гарно, - юнак з неприхованим інтересом розглядав дівчину.

- Тому що сьогодні прекрасний день. Прекрасні події і прекрасний настрій.

На порозі з'явилася мама:

- А можна і мені познайомитися з цим цікавим молодим чоловіком?

- Звісно. Мам, це Рей Сандерс. А це моя мама - Джудіт, - познайомила Пола.

- Дуже приємно, місіс Пітерсон, - відповів хлопець.

- Можна просто Джудіт. І мені теж дуже приємно. Ви поспішаєте? Може, завітаєте до нас на чай?

- Ми збиралися в кіно. Невдовзі початок сеансу. Краще, іншим разом, - Пола поцілувала маму в щоку і спустилася зі сходів.

- Гарного вечора, - Джудіт милувалася красивою парою. Коли донька встигла подорослішати?

Пола і Рей вийшли на дорогу.

- Пішки? - поцікавився хлопець.

- Можна.

- Знаєш, у мене на роботі було кілька вільних хвилин, і я зробив тобі ось це, - Рей витягнув із кишені браслет і протягнув його своїй супутниці. Прикраса була сплетена із кількох видів оббивної тканини. Оригінально. Приємно. А він милий. І Рей, і браслет.

- Дякую. Дуже симпатичний, - Пола роздивлялася подарунок на руці. - У нас ще є час на кекси міс Паркер?

- Ну, якщо ми їх будемо ковтати, як кити, то можна встигнути поглинути кілька. Як книга? Прочитала?

- Я вже не вперше її читаю. Це моя улюблена.

- Що в ній такого особливого?

- О! Все. Там особлива атмосфера. Це як місце, в яке завжди хочеться повертатися. Ті почуття, які циклічно хочеться відчувати. І той світ, з якого не хочеться йти. І сам головний герой! У нього не можна не закохатися. Ну, наскільки це можливо для вигаданого персонажа. Його думки. Його вчинки. Його професія. "Ходити по хмаринках, залишаючи на них свої сліди". Яка твоя улюблена книжка?

- Ще не знаю. Чимало подобається. Але не до божевілля.

Рей непомітно посеред розмови акуратно взяв Полу за руку:

- Ти не проти?

- Напевно, ні.

Прогулюючись, тримаючись за руки, підтримуючи захопливу бесіду про подорожі, вони дійшли до кафе з найсмачнішими кексами у світі. Треба ж, скільки людей тут сьогодні! Кафе переповнене. Супутники сіли за барну стійку і замовили чай із кексами. Господиня привітна й усміхнена, як завжди.

1 ... 17 18 19 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"