Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Змагання на витривалість. Кажуть, то був гострий затискач. Що ж. Може бути.
- Навіщо ти це робиш?
- Я відповів на твоє запитання. Твоя черга. Що відчуваєш до Рея Сандерса?
- З ним приємно бути поруч.
- А зі мною?
- А з тобою я хочу, щоб було приємно бути поруч. Тільки ти робиш усе можливе, щоб цього не допустити.
- І у вас із ним серйозно?
- Не знаю.
- А як це дізнатися? Якщо я зроблю так? - Ліам присів перед дівчиною навпочіпки і поклав руки на її стегна.
Змішані почуття. Змішані думки. ВІН перед нею майже на колінах, дивиться в очі й запитує, хто для неї важливіший. Хіба у світі є ще щось, крім цього? Ймовірно, все навколо розчинилося і нічого більше не існує.
- Допоки ще не знаю.
- А якщо далі? - він розстебнув її джинси.
Пола мовчала. І зовсім забула, про що він узагалі запитував. А він із викликом дивиться в її очі й чекає хоч якогось спротиву. Вона - продовження.
- Лягай.
Дівчина, немов загіпнотизована, слухняно виконала наказ. Ліам узявся за пояс її штанів і повільно потягнув униз.
- Я вже знаю відповідь на своє запитання, - він підвівся і вийшов із кімнати.
Окей. Почну ще один день. Що буде цього разу?
Пола встала з ліжка і ввімкнула музику.
- Де мій улюблений меломан? - двері кімнати відчинилися і...
- Мама!
Пола накинулася на жінку з обіймами. Такими, на які здатні тільки діти. Безкорисливими. Чистими. Міцними.
- Я теж за тобою дуже скучила, маленька моя!
- Джудіт, Пола вже не така маленька, як ми з тобою вважаємо, - батько теж увійшов до кімнати. - Якби ти знала, скільки в неї залицяльників.
- Зовсім не багато, - усміхалася дівчина.
- Розкажеш мені про них? Хто найкрасивіший, а хто - турботливий? - мама з цікавістю розглядала доньку. Немов її багато років не було вдома.
- Тато жартує. У мене навіть хлопця немає. Просто бачуся час від часу зі знайомими.
- Я все-все хочу знати. Я страшенно скучила! - мама міцно обіймала донечку.
- Я сильніше.
І день пройшов ось так. З батьками. З розмовами. З меланхолією.
І вечір. Пола одягла легку зелену сукню і босоніжки на підборах. Сьогодні дуже хочеться мати гарний вигляд. І Рей, як завжди, пунктуальний.
- Привіт, - гостя зустріла сяюча усмішка Поли.
- Ух ти! Дуже гарно, - юнак з неприхованим інтересом розглядав дівчину.
- Тому що сьогодні прекрасний день. Прекрасні події і прекрасний настрій.
На порозі з'явилася мама:
- А можна і мені познайомитися з цим цікавим молодим чоловіком?
- Звісно. Мам, це Рей Сандерс. А це моя мама - Джудіт, - познайомила Пола.
- Дуже приємно, місіс Пітерсон, - відповів хлопець.
- Можна просто Джудіт. І мені теж дуже приємно. Ви поспішаєте? Може, завітаєте до нас на чай?
- Ми збиралися в кіно. Невдовзі початок сеансу. Краще, іншим разом, - Пола поцілувала маму в щоку і спустилася зі сходів.
- Гарного вечора, - Джудіт милувалася красивою парою. Коли донька встигла подорослішати?
Пола і Рей вийшли на дорогу.
- Пішки? - поцікавився хлопець.
- Можна.
- Знаєш, у мене на роботі було кілька вільних хвилин, і я зробив тобі ось це, - Рей витягнув із кишені браслет і протягнув його своїй супутниці. Прикраса була сплетена із кількох видів оббивної тканини. Оригінально. Приємно. А він милий. І Рей, і браслет.
- Дякую. Дуже симпатичний, - Пола роздивлялася подарунок на руці. - У нас ще є час на кекси міс Паркер?
- Ну, якщо ми їх будемо ковтати, як кити, то можна встигнути поглинути кілька. Як книга? Прочитала?
- Я вже не вперше її читаю. Це моя улюблена.
- Що в ній такого особливого?
- О! Все. Там особлива атмосфера. Це як місце, в яке завжди хочеться повертатися. Ті почуття, які циклічно хочеться відчувати. І той світ, з якого не хочеться йти. І сам головний герой! У нього не можна не закохатися. Ну, наскільки це можливо для вигаданого персонажа. Його думки. Його вчинки. Його професія. "Ходити по хмаринках, залишаючи на них свої сліди". Яка твоя улюблена книжка?
- Ще не знаю. Чимало подобається. Але не до божевілля.
Рей непомітно посеред розмови акуратно взяв Полу за руку:
- Ти не проти?
- Напевно, ні.
Прогулюючись, тримаючись за руки, підтримуючи захопливу бесіду про подорожі, вони дійшли до кафе з найсмачнішими кексами у світі. Треба ж, скільки людей тут сьогодні! Кафе переповнене. Супутники сіли за барну стійку і замовили чай із кексами. Господиня привітна й усміхнена, як завжди.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.