Читати книгу - "Кохати суворо заборонено, Олекса Чорна"

- Це різновид магічного впливу?

- Скоріш за все, - я стала за його спиною і покрутила коліщатко, збільшуючи зображення. – Подивись, що є джерелом цього впливу.

- Браслети?!

- Так. Можеш перевірити свій. На відміну від звичайних, він не впливає на тебе. Але вплив був такий сильний, що на тобі все ще залишилися його сліди. І на мені. І навіть на Пересмішнику.

Він опустив індикатор і захлопнув кришку.

- Це що ж виходить… Що кожен може виробляти величезну кількість енергії, але замість цього її блокують, щоб потім видавати по кілька крапель?

- Саме так. І ще… Нам кажуть, що її треба обробити, бо те, що ми виробляємо, не підходить для використання. Але ось, ти наповнив мене чистою енергію, і я можу нею користуватись так само, як звичайними мей. Щось мені підказує, що має бути і інший спосіб збирання вільної енергії, крім браслетів. Вона виглядає так само!

- Так само, як що? – не зрозумів Бешкетник.

- Енергія, після того, як попадає в браслет, аніскілечки не змінюється, - терпляче пояснила я.

- А до того, як попадає в браслет?.. – він жестом запропонував мені продовжити.

Мені здалося, що він знущається.

- До того вона різнокольоровими плямами літає по кімнаті, - озвучила я загальновідомий, як мені здавалося, факт.

- А ти її бачиш?

- А ти – ні?

Бешкетник покачав головою.

- О… Схоже, що в мене все-таки є здібність, - я щільніше загорнулася в коц, наново усвідомлюючи своє життя протягом останнього року.

Я прокручувала в голові власні спогади з точки зору того, що різнокольоровий серпанок бачила тільки я. Адже дійсно, ніхто з моїх партнерів не звертав на нього увагу, але я вважала, що вони просто до нього звикли…

- Чекай, - сказала я вголос. – А чого ніхто не питав мене, якого фіга я так часто витріщаюся в процесі в стелю?

- Не знаю, як інші, - кашлянув Бешкетник, - а я думав, що тобі так просто легше. Не дивитись… На мене.

- А… - це було трохи ніяково, і я вирішила змінити тему. – Нику, а в тебе є здібність?

Він кивнув. Я підняла брови, натякаючи на продовження.

- Отримувати по морді.

- Тобто?..

- На мені все гоїться, як на собаці, - він провів рукою по власному волоссю. – Ну, рази в три швидше, ніж на інших, це точно.

- Принаймні, це щось корисне.

Я встала і кілька разів пройшлася по кімнаті, як завжди робила це, коли думала. Нарешті, вир моїх думок вгамувався, розставляючи все по своїх місцях і залишаючи на чолі одну конкретну думку, що була висновком до всього, що я обмислила.

- Ми маємо всім розказати.

Бешкетник якийсь час дивився на мене мовчки.

- Ти впевнена?

- Впевнена. Це більше не може так продовжуватись. Хтось надягає на людей браслети, блокуючи вироблення енергії. Хтось розлучає закоханих. Хтось вирішує, як нам жити. Треба відібрати в цього «когось» таку можливість. І це маємо зробити ми.

- Але, Ясочко… Це не просто ризик… Це самогубство.

Я хмикнула:

- А я думала, що з нас двох ти – бешкетник.