Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

І, скидаючи на Флоріана бомбу, вона сповіщає:

— Рен стане Винахідником, — Вів’єн оглядає стіл у пошуках рушника і витирає руки. — Бривійський Централій сьогодні сповістив про це інших керівників. Вони очікують проявлення його здібностей у своїй природній повноті у наступні три місяці.

— Рен знає?

— Пані Роттет мала розповісти про це панові Реверу, — пояснює Вів’єн. — А той сьогодні мав розповісти про це Ренові.

Флоріан невіряче хитає головою:

— Звідки ти це знаєш?

І Вів’єн сміється. Вже не так легко, не так яскраво, але так, наче Флоріан поставив зовсім дурне питання.

— Мені відомо все, — вона нахиляється до нього і продовжує набагато тихіше, наче ділиться з ним секретом: — Тобі краще дружити зі мною, Глейді.

Хлопець закушує губу. Тепер, коли вони знають це напевно, їм потрібно поспішити.

— Ти знаєш, що буде далі? — питає Флоріан, піднімаючись на ноги. Вів’єн витримує його погляд. — Чи ти знаєш, що стається далі з тими, хто додається до сфери Винахідництва?

Вів'єн ставить чашку на місце. Вона опускає голову до рушника й обводить квітчастий візерунок. Рукава тягнуться за нею, майже торкаючись підлоги.

— Стронер? — намагається він ще раз, зненацька усвідомлюючи, що вона…

— Ні, — шепоче Вів'єн. — Не знаю. Але якщо я щось дізнаюся… Нам потрібно йти. На тебе чекають жевжики, а мені треба показатися нашому керівництву, інакше…

Більше вона не пояснює, а Флоріан і не питає. Вони вибираються з будинку й прямують до площі у тиші.

Флоріан складає у голові новий список.