Читати книгу - "Чарівна ти"

— Це, — продовжував Максвелл, валькуючи рожеву капсулу між пальців, — зовсім інша річ.

Він тільки-но дістав із кишені новий винахід. Як і всі інші його іграшки, ця рожева пігулка була з нової лінії «Чарівна ти». Розміром з яйце вільшанки, вона нагадувала цукерку. Або ж крашанку, що кладеш у кошик на Великдень. Кольору жувальної гумки.

Пенні взяла пігулку з його руки.

— Тобто я маю це проковтнути?

Максвелл засміявся з її наївного запитання. Похитав головою зі словами:

— Ні, моя люба, це вагінальна свічка, і розроблена вона для того, щоб розпалити жіноче бажання.

Він спостерігав, як Пенні вертить рожеву кульку між пальцями.

— Зверни увагу на в’язку зовнішню оболонку, — сказав він. — Це шар силікону, насиченого м’яким рослинним стимулятором. Коли пеніс входить у піхву й торкається кульки, обидва партнери отримують задоволення від ефекту.

Пенні стиснула кульку пальцями. М’яка. Але на диво важка на долоні. Дівчина таємниче всміхнулася, забрала з колін серветку, витончено промокнула у куточках рота. Спитала офіціанта, що проходив повз:

— Excusez moi, де у вас toilette[3]?

Після повернення з туалетної кімнати Пенні побачила свою Месницю, Алюет. Вона сиділа на лаві у непримітному куточку ресторану, щоб не привертати загальної уваги. Алюет змарніла, її щоки та очі запали.

Якимось чином тиждень ліжкових «випробувань» дещо заспокоїв Пенні, сповнив її безтурботної впевненості. Вона нахабно наблизилася до столика супротивниці. Усередині неї була рожева куля, впливаючи тими чарами, що її наділив Максвелл. Пенні подивилася на виснажену жінку і промовила:

— Алюет, чудово виглядаєш.

— Ні, кепсько, — огризнулася вона у відповідь. — Кепський вигляд, і все через Максвелла.

Пенні примружилася.

— Ти мене переслідуєш?

Алюет зітхнула. Запустила пальці однієї руки у своє довге розкішне волосся.

Пенні мимохіть помітила, що між пальців залишилося пасмо. А навколо і столик, і оббивка кабінки вже були засипані волоссям.

— Я намагалася врятувати тебе, мишеня, — почала Алюет. — Але я вже бачу, що йому вдалося перетворити тебе на дурнувату повію.

Пенні здригнулася через ці жорстокі слова.

— Попри моє попередження, ти дозволила Максвеллу причарувати себе… — В очах Алюет з’явилося співчуття, жодної мстивості в голосі. — Раніше ти була інша. Як швидко ти позбулася власних мрій та стала хтивою conass[4].

Пенні повернулася, щоб піти, але Алюет спитала:

— Зізнайся мені. Він уже давав тобі чорну кульку?

— Яку чорну кульку? — насторожено спитала Пенні.

Але акторка тільки посміхнулася.

— Було б кумедно, — глузливо додала вона.

Коли вона повернулася до свого столу, Максвелл навіть не підвівся, щоб допомогти їй сісти. Натомість жестом підізвав до себе, наказав простягнути руку. Схопив її та секунду затримав у своїй долоні. Поцілував тильну сторону, щось поклав на долоню. Пенні розкрила кулак — ось воно: чорна кулька. Вона була того самого розміру та форми, що й перша. Кульки різнилися лише кольором.

— Рожева для піхви, — пояснив Максвелл. — Чорна для твого неперевершеного анусу. Треба тільки не перемудрити: вся лінія продукції «Чарівна ти» буде використовувати таку саму кольорову систему індексації.

Пенні покірно вдруге пішла до вбиральні.

Вона навіть не встигла повернутися до столу, як кульки почали діяти. Максвелл допоміг їй сісти, зайняв своє місце навпроти. Вони стали вивчати меню.

Усередині її лона почав розливатися солодкий жар. Потім чарівні судоми. Відчуття дужчали, і невдовзі Пенні здалося, ніби щось хиже з напрочуд ніжними зубками гризе її зсередини, пожирає нутрощі.

Вона голосно ахнула, привернувши увагу оточуючих. Голови з ретельно зібраним волоссям повернулися до них. Задля того, щоб врятувати репутацію, вона притиснула серветку до рота і вдала, що зайшлася кашлем. Краще нехай усі навколо вважають, що в неї туберкульоз, ніж дізнаються, що вона переживає низку оргазмів.

— Не хвилюйся, — заспокоїв Максвелл, — жодних серйозних ушкоджень. Силіконова оболонка дуже м’яка.

Щось викручувалося й боролося десь у глибині під шкірою.

— Обидві кульки — рідкоземельні магніти, — пояснив Макс. — Я не міг дати тобі обидва одночасно, бо вони надто сильно притягуються. — Він узяв ручку й приготувався робити нотатки. — Стародавні перуанські племена чичлачі називали їх «подружніми каменями», бо коли вони знаходили один одного, розділити їх було майже неможливо.

Поки він описував ці камені, чорна кулька притиснулася до передньої стінки прямої кишки. Червона кулька розмістилася біля задньої стінки її піхви. Ці камінці, навіть вкриті силіконом і розміщені у двох різних отворах її тіла, знайшли один одного. Тонка мускулиста стінка між двома її порожнинами зі всіма багатьма нервовими закінченнями не встояла перед двома сильними магнітами. Вони подразнювали найбільш чутливу точку між собою.

Смакуючи її реакцію, цей геній-зловтіха підізвав офіціанта.

— Їх розділяє лише твоя чутлива губка промежини. Ти безпорадна. Вони атакують усю твою ерогенну нервову систему.

Щоб не закричати вголос, Пенні прикусила пальчик із бездоганним манікюром. Її соски до краю збуджені, складалося враження, що її груди ось-ось вистрибнуть із чашечок бюстгальтера.

— Ти ще юна дівчинка, — продовжував Максвелл, прискіпливо спостерігаючи за її реакцією. — Якщо ти не в змозі приборкати весь потенціал жіночого тіла, це зрозуміло. — Він глузував із неї, змусивши витримати це випробування на очах у всіх відвідувачів. І поки поряд із ними вечеряла та воркувала якась парочка, на Пенні накочували оргазмічні хвилі сексуальної енергії.

До їхнього столика наблизився офіціант і спитав:

— Ви вже готові зробити замовлення, мадам?

Пенні відчула, ніби у тазі зіткнулися планети та закрутилися жорна. Стали здійматися велетенські хвилі, руйнуючи її розсудливість. Вона міцно схрестила ноги, марно намагаючись приборкати потужний «гейзер».

Максвелл замріяним голосом відповів офіціантові:

— Сьогодні ввечері дама залюбки поласує гарним шматком м’яса. — І, звертаючись до Пенні, додав: — Чи тобі більш до вподоби порція соковитого язика?

Навіть попри те, що Пенні усім тілом здригалася від спазмів пронизливого екстазу, вона відчула, як черевик Максвелла сковзнув поміж її ніг. Від щиколотки до коліна, аж доки його гладенький носок ткнувся в її промежину. Це нагадало їхню першу зустріч: коли вона розтягнулася на килимі й бачила відображення свого скуйовдженого обличчя у відполірованому черевику ручної роботи. Вона не могла розмовляти. Тремтячими руками вона торкнулася спідниці й відчула, що вона волога. Серветка на її колінах також була вогкою. Не звертаючи уваги на офіціанта, вона відштовхнула ногу Макса й спробувала підвестися. Тримаючись за сусідні стільці і