Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українські казки 📚 - Українською

Читати книгу - "Українські казки"

288
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українські казки" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 37
Перейти на сторінку:
чорта і співає, але співає без слів: «Галя-ляй, галя-ляй!..» І так без кінця. Чорт носить, а молдаванин усе: «Галя-ляй, галя-ляй!» Чорт уже втомився, а молдаванин ніяк не перестане. Чорт питає:

— Ти скоро закінчиш?

— Ні, не скоро, — каже молдаванин і далі галяляйкає. Чорт уже не має більше сил носити. Розсердився він, та як кине молдаванином об землю, аж у того защіпки на сорочці лопнули. І відтоді у молдаванина сорочка не застебнута.

Святий Петро і п'яниця

У давні часи ходив Бог із Петром і Павлом по землі. Ішли вони дорогою. Дивляться, біжить скажений пес. Петро каже:

— Господи, пес скажений! Покусає нас.

— Ні, Петре, то в нього зуби болять. Того він роззявив рота і так заслинився, — каже Бог.

Ідуть вони далі, а їм назустріч суне п'яний. А Петро каже:

— Господи, іде п'яний чоловік, він може впасти.

А Бог Петрові відповідає:

— Це не п'яний. Це скажений, Петре.

П'яний проходив повз них і почав чіплятися, але Бог відвернув його.

І прямує Бог просто до того п'яного ночувати. Заходять вони до хати. А хазяїна нема, лише його жінка.

— Добрий вечір.

— Добрий вечір.

— Прийміть нас на ніч.

— Нема де. Та й чоловіка нема вдома.

— На землі нам постелите, та й будемо спати, — каже Бог.

Винесла вона їм соломи, постелила, та й сплять вони. Коли приходить той п'яний.

— А це хто тут спить?

— Та попросилися люди переночувати, — каже йому жінка.

— От я їх зараз переночую!

Пішов п'яний надвір, узяв бука, вернувся та й почав бити Петра. Б'є його та й б'є. Набив добряче і пішов собі. А Петро каже Богові:

— Господи, лягайте ви вже скраю, а я ляжу посередині, бо він прийде і знову буде мене бити.

Помінялися вони місцями. А п'яний заходить та й каже:

— Я вже бив цього крайнього, зараз середнього буду бити.

Та й знову починає бити Петра. Набив його вдруге і вийшов надвір.

Петро каже:

— Павле, лягай ти всередині, а я з того краю, бо він прийде й доконає мене.

Помінялися вони з Павлом місцями, а п'яний заходить знову та й каже:

— Ну, вже бив я цього крайнього й середнього. То ще того крайнього наб'ю й ляжу спати.

Та приступає до Петра третій раз і знову його лупцює.

Встають Бог, Петро і Павло раненько, рушають далі в дорогу. І запитує Бог Петра:

— Ну що, Петре, хто скажений: пес чи той п'яний?

— П'яний. Бо він мене так набив три рази, що все життя буду пам'ятати.

Іван Музика

Були собі два брати. Один бідний, а другий багатий. Бідний все служив у багатого. Одного разу пішов бідний на поле, а там чорт сидить. Вириває чорт на полі бідного брата пшеницю і насаджує багатому.

— Ти що робиш?! — крикнув бідний брат.

— Я саджу пшеницю твоєму брату, бо я його щастя.

Вхопив бідняк чорта і почав його лупцювати. Чорт кричить, проситься.

— Ти скажи мені, де моє щастя, — каже бідний брат, — тоді пущу тебе.

— Добре, скажу.

І повів його чорт у ліс. Привів до великого дупла, а в тім дуплі сидить музика і грає на скрипці.

— Оце твоє щастя, — каже чорт.

Ухопив бідняк своє щастя і ну давати йому лупня!

— То як же так! Ти моє щастя, а я так бідую?!

Музика почав проситися.

— На тобі, — каже, — цю скрипку. І це буде твоє щастя.

Узяв бідняк скрипку, прийшов додому, забрав жінку й дітей та й пішов у світ. Оглядається назад, а за ним біжать його злидні. А він і каже злидням:

— Як же ви так ідете? Отакі обдерті — мені соромно за вас. Треба вас у щось заховати, щоб люди не бачили.

— Добре, — кажуть злидні.

Вийняв бідняк великий скляний дзбан та й каже:

— Залазьте мерщій у цей дзбан.

Злидні залізли всередину, а бідняк закрив їх там та закопав у землю під мостом. І пішов собі з сім'єю далі.

Прийшов він до одного пана. Пан і питає:

— Хто ти?

— Іван Музика.

— То добре. У мене якраз музикантів нема, то будеш за музику.

Як почав Іван Музика грати — всі танцюють і не можуть зупинитися.

— Заплатіть, то перестану, — каже Іван Музика.

Платять Іванові, й він перестає грати. І тим добре заробляє. А пан подивився на це діло, позаздрив і вирішив Івана збутися. Каже йому пан:

— Я даю тобі хату. Іди туди й живи.

— Добре.

Прийшов Іван Музика до тієї хати, а там старий чорт живе. Старий та ще й до того кривий. Каже Іванові чорт:

— Можеш зі мною жити. Але знай, що тут є одне місце, на яке ти не маєш ступати.

І показав йому чорт кутик коло печі, де було те місце.

— Добре, — погодився Іван Музика.

А через якийсь час каже йому чорт:

— Почалася війна. Хоч я старий і кривий, але на війну мені треба. Іду на війну. Як не повернуся за три роки, то розкопай місце коло печі, де я сидів, і те, що там знайдеш, буде твоє.

Чекав Музика чорта рік, чекав два. Минуло й три роки. А чорта нема. Розкопав Іван місце коло печі й знайшов там повний чавун золота. За те золото купив Іван панський дім і все майно того пана, який йому заздрив.

Тепер у Івана були великі поля. Хто не їде, питає:

— Чиє це поле?

— Івана Музики.

І багатий брат Івана не раз чув про Музику, але ніколи не думав, що то його брат. Одного разу жінка багатого брата каже:

— Давай поїдемо до того бідолахи, брата твого. Він у нас стільки робив, стільки мучився. Кажуть люди, що бачили його в такому-то селі.

— Чого ми туди поїдемо? — каже багач. — Він же голий і босий. Він не має чим нас приймати.

— То візьмемо якогось борошна трохи й ще чогось, та завеземо йому. У нього така велика сім'я.

— Ну, добре, — сказав чоловік.

І поїхали вони до Івана. Приїхали в те село та й питають:

— Де тут Іван живе?

— Який Іван?

— Іван-бідняк.

— Нема в нас такого. У нас лиш один Іван — Іван Музика.

А жінка й каже:

— Як лиш один Іван у селі, то це і є твій брат. Їдьмо до нього.

Приїжджають вони на подвір'я Івана Музики. Багач як глянув на те подвір'я, то

1 ... 17 18 19 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українські казки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українські казки"