Читати книгу - "Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію"

гостинний народ, який добре ставиться до норвежців, тут він прочитає і подумає: «Ура! Це звучить привабливо, це саме те, що потрібно мені і моїй сім’ї!» Найголовніше — підібрати правильні слова. Як брошурист я володію величезною владою. Частка тієї влади, якою володіють ЗМІ, належить і мені. До складу ЗМІ входить багато всяких речей, і одна з них — брошури. Таким чином, і мені перепадає дещиця влади, що просочилася зверху. У ЗМІ влади вистачить на всіх, хто працює в цій галузі. Влади у них достатньо, іноді навіть надмірно. Я працюю, загалом, як і всі співробітники ЗМІ. Я проводжу відбір, приймаю рішення за інших людей. Я наводжу порядок у хаосі подекуди уривчастої інформаційної мішанини і видаю сухий залишок у вигляді зв’язного оповідання, приємного і доступного для сприйняття. В даний момент я працюю над розповіддю про Фінляндію, і тут головне — не надто підкреслювати, як багато там води; тут у нас вода у більшості викликає неприємне відчуття, адже воду не можна зупинити: не змінюючись сама, вона несе з собою зміни, як час, — вода і час. Та ну їх під три чорти, врешті-решт! А згадати все-таки доведеться, принаймні воду вже точно; говорити про час у зв’язку з Фінляндією не обов’язково, а от про воду доведеться згадати — так, між іншим. Я й згадав ненароком, сказано — і добре, через хвилину можна забути. Головне, щоб саме тут уникнути згадки про фільм «Водний світ». Інший, легковажний і необачний брошурист дозволив би собі на моєму місці похизуватися дотепністю за рахунок Фінляндії і назвав би Фінляндію водним світом Скандинавії, і це послужило б поштовхом до виникнення неконтрольованого ланцюжка асоціацій величезної руйнівної сили, образів Судного дня, Всесвітнього потопу, коли вся земля залита водою і ніде не залишилося вже ні клаптика суші, окрім, може, одного міфічного острівця, який знаходиться невідомо де, і це місце знає тільки один хлопчик — чи, здається, це була дівчинка. І після цього, ви гадаєте, норвежці потягнуться до Фінляндії? Та нізащо! Тому нехай ці фіни з посольства радіють, що зупинили свій вибір на мені, а не на тому, іншому брошурщику, цьому молодику тільки дай позубоскалити, а сам далі свого носа не бачить. А Кевін Костнер в спорядженні від фірми «Одд Нердрум» плаває по морях у пошуках суходолу, а навкруги все вода й вода, і відчуття клаустрофобії, потворного хаосу, і нічого не залишається, як відкинути все старе і знайоме і відкритися назустріч новизні, в якій немає сенсу; все надійне кануло в Лету, і попереду нічого, окрім смерті від утеплення. І це, по-вашому, гарний відпочинок? Це ви пропонуєте як повноцінну відпустку виснаженому роботою норвежцю, який хоче набратися сил після того, як цілий рік трудився без перепочинку, бо треба заробляти гроші, треба ж і кредит виплачувати, і податки, треба купувати їжу і платити за дитячий садок, гроші потрібні на посудомийну машину і на камбалу, норвежцю подавай камбалу і газету вранці, хоч мокру, як ганчірка, та все одно треба газету, тому брошурка повинна бути путня, не те що називається arty-farty, — я, правда, не дуже розумію, що означає arty-farty, хоча часто чув такий вислів: думаю, що це означає «претензійний», «незвичайний», не для широкого загалу, а для тих, хто вважає себе кимось особливим; тільки в Норвегії цим не варто хизуватися, бо якщо ти вважаєш себе кимось особливим, ти вже становиш собою небезпеку, ти розтікаєшся, не вміщаєшся ні в яку форму, і тоді люди одягають непромокальний одяг, найчастіше марки «Хеллі Хансен», але іноді і що-небудь інше, що стало більш-менш звичним в останні роки.

Щось я, здається, відхилився від чіткого плану. Робота над брошурою просувається не найкращим чином. Я працюю за принципом вільного польоту фантазії. Пишу те, що спадає на думку. Взагалі-то я можу працювати набагато професійніше, та зараз щось заважає мені розвернутися. Ніяк не зрозумію, що тут не так. Може, вся справа в авто. У тому, що воно не на місці. Я не люблю, коли мої речі не там, де їм належить бути. А моє авто саме стоїть не там, де мало б стояти. Мій автомобіль знаходиться в Согні на штрафному майданчику. Вулиця Согневейєн, 90. Перевірено за телефонним довідником. Я люблю, щоб мої речі стояли там, де їм належить стояти, тоді я відчуваю, що все на своїх місцях, а не де завгодно, безлад схожий на потік, в якому все змішалося. Очевидно, потрібно забрати авто.

Поки авто не буде на місці, мені не впорядкувати свої думки, а поки думки в безладді, може статися все, що завгодно, тому що всі асоціації виявляються для мене ніби рівноцінними. Ось зараз мені, наприклад, раптом спало на думку, що треба вставити в брошуру щось про пташок. Зараз же. Негайно. Я повинен написати щось про пташок. Ми, норвежці, дуже любимо пташок, — крутиться у мене в голові. Це проситься в брошуру як незаперечний факт, неспростовний, ніби скеля. Всі норвежці, які живуть у власних будинках, підгодовують птахів, насипають їм насіння та інші ласощі. Те ж саме роблять багато з тих, хто живе в квартирах. Вони вивішують на деревах за вікном пластикові сіточки з кульками пташиного частування, я і сам так роблю, я перший готовий підтвердити, що теж так роблю. Це ж маленьке диво! Я щоразу заново переживаю це відчуття. От я живу в центрі Осло, в найбруднішому і найгаласливішому місці, яке тільки можна знайти в Норвегії, в найближчій крамничці я купую порцію пташиної їжі, у всіх норвезьких продовольчих магазинах продаються різноманітні сорти пташиної їжі… Пташиної їжі? Їжі? Ні, не їжі. Це називається якось інакше. Ось так завжди — весь час думаєш, як це потрібно сформулювати, змінюєш формулювання; для нас, хто працює у сфері інформації, це складає частину щоденної роботи, слово — велика сила, і слава Богу, що так, додам я від себе, — отже, правильно буде: «У продовольчих магазинах продаються різноманітні сорти пташиного корму». Я приходжу додому і вивішую на гачку за вікном пташиний корм, і скоро на підвіконні збирається ціла зграя пташок. Птахи клюють корм і радіють, і я тоді відчуваю, що дуже потрібний цим пташкам, що вони люблять мене, «любити» — це високе слово, я чудово це розумію, з ним треба поводитися обережно, інакше від частого вживання настане інфляція змісту, та, незважаючи на те, що я це знаю, дуже добре знаю, я все ж вживаю це слово, говорячи про пташок. Вони мене