Читати книгу - "Північний вітер"

Вісімнадцять хвилин потому

AW:

Люба Еммі, поважаю Вашу чесність, що роззброїла та викрила себе, але політика «не ображати» Вам геть не властива. Цілком очевидно, що зовнішність для Вас має першочергову важливість. Ви так розхвилювалися, наче Ваше любовне життя наступного десятиліття залежить від того, яке враження на Вас справить зовнішність друга за листуванням. Утім, дозвольте Вас заспокоїти: те чубате чудовисько за шинквасом, що розглядало свіже м’ясце, аж ніяк не ідентифікується моєю персоною. Продовжте свій опис: ким ще я бути не міг? І ще одне запитання: якщо я виявлюсь одним із тих, чия зовнішність «поза будь-якою критикою», чи означатиме це, що наше листування скінчиться?

Тринадцять хвилин потому

RE:

Любий Лео, звісно ж ні, листування ми продовжимо, як і раніше. Ви ж мене знаєте: я часто перебільшую. Я чимось захоплююсь і не бажаю, щоб мені заважали. Вчора я в кафе не побачила жодного чоловіка, який здався б мені хоч трохи настільки захопливим, як мені пишете Ви, Лео. І саме цього я боялася: на Вашу сором’язливу, уважну, точну, часом несподівано відверту, по-ведмедячи чарівну, інколи навіть чуттєву, принаймні страшенно делікатну манеру, з якою Ви мені пишете, не схоже жодне з тих нудних облич, що були в кафе «Г’юбер» надвечір.

П’ять хвилин потому

AW:

Жодне? А може, Ви мене просто пропустили?

Вісім хвилин потому

RE:

Любий Лео, Ваші слова піднімають настрій, хоча я не вірю, що могла пропустити того, кого пропустити не мала. Насправді милими мені здалися два фріки з пірсингом, які сиділи за третім столиком ліворуч. Та на вигляд їм було не більше двадцяти. Один досить цікавий чоловік, — єдиний серед усіх, мабуть, вартий уваги, — стояв праворуч біля шинквасу за руку з довгоногою білявою моделлю, схожою чи то на жінку-вамп, чи то на янгола. Окрім неї він нікого й бачити не бажав. Потім симпатичний, хоч і з тупим виразом обличчя, чемпіон Європи з греблі. Ні, Лео, то були не Ви!

Хто іще був? Погоничі газонокосарок у малих садках, власники акцій пивоварень — збирачі пивних кришок, носильники аташе-кейсів, вбрані у святенницькі піджаки, постійні клієнти будмаркетів зі скоцюрбленими, наче гайкові ключі, пальцями. Учні школи дельтапланеризму з по-дитячому замріяними поглядами, себто вічні хлопчиська. Одначе ніде жодного харизматичного чоловіка. Отож, поставлю Вам страшне запитання: хто з них мій лінгвопсихолог? Хто мій Лео Ляйке? Невже я втратила його того доленосного недільного вечора в кафе «Г’юбер»?

Півтори години потому

AW:

Не хочу здатися пихатим, люба Еммі, але я знав, що Ви мене не впізнаєте!

Сорок секунд потому

RE:

ЛЕО, ЯКИЙ З ТИХ ЧОЛОВІКІВ — ВИ? СКАЖІТЬ НА­РЕШТІ!

Хвилину потому

AW:

Люба Еммі, поговоримо про це завтра, бо в мене зараз зустріч. Не забудьте подякувати Господу за те, що вже знайшли свого чоловіка на все життя. Понад те, дозвольте сором’язливу ремарку: ми не говорили про Вас, а Ви й не похопилися? Яка з жінок була Еммі Ротнер? Утім, про це зранку.

Усього найкращого.

Ваш Лео.

Двадцять секунд потому