Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

Дві куми багато років працюють у сільському магазині. Розуміють одна одну з півслова. Наприклад: «Галю, пробий чоловікові печінку!»

– Куме, а що таке цирк?

– Це місце, де тварини поводяться, як люди, а люди – як мавпи.

– Куме, на вашу думку, яка різниця між «мерседесом» і «Запорожцем»?

– Ну, куме, «мерседес» – потужний автомобіль, а запорожець – вусатий чоловік із шаблею.

– Куме, чи знаєте, яка різниця між вашою жінкою і моєю?

– Не знаю.

– А я знаю.

– Куме, не йдіть туди, там міни!

– Що?

– Міни!

– Що?

– Міни там, кажу…

– Ба-бах!!!

– Ох, куме, куме!

– Що?

– А мені, куме, з тещею пощастило!

– Де ви, куме, відкопали такий скарб?

– Закопав, куме, закопав!

– Привіт, куме. Сьогодні ви виглядаєте на всі сто.

– Дивно… А випив двісті п’ятдесят.

– Кумо, у мене такий бережливий чоловік: не доїдає, не допиває, не досипає…

– Тепер я розумію, чому у вас немає дітей.

– Куме, пам’ятаєте, минулого року я загубив свого кишенькового годинника?

– Того, що я вам подарував на день народження?

– Атож. Сьогодні дістав із шафи старий піджак, і що ви думаєте знаходжу в кишені?

– Невже годинник?

– Я знаходжу там дірку, через яку він випав!

– Знаєте, куме, я навчу свого кота говорити і матиму купу грошей!

– Тю, придумав!

– Ну, куме, він же буде говорити!

– Ну і що? Кому він потрібний?

– Може, куме, і нікому. Зате фірма, яка випускає «Віскас», заплатить мені будь-які гроші, лиш би кіт мовчав.

– Куме, як ви думаєте, коли було винайдене пиво?

– Вранці.

– Куме, однієї чарки горілки досить, щоб звалити мене з ніг!

– Знаю, куме! Тільки ця чарка буває п’ятнадцятою чи сімнадцятою!

– Кумо, як вирішилося твоє питання з квартирою?

– Поки що ніяк! Але я свого доб’юся. Кістьми ляжу! І знаю під кого.

– Куме, вмієте плавати?

– Вмію.

– А де навчились?

– У воді.

– Розлучився я, куме, з дружиною, майно поділили.

– Як вам, куме, вдалося? У вас не квартира, а ріг достатку.

– Так і поділили: їй – достаток, а мені – ріг.

– Куме, ви все життя мали скромну зарплату. Як же ви спромогалися побудувати такий шикарний будинок?

– Я за нього чесно відсидів три роки.

– Куме, пам’ятаєте, у минулому році ви позичили у мене тисячу гривень?

– Пам’ятаю.

– А раз пам’ятаєте, то коли віддасте?

– Пам’ять, куме у мене добра, але я ж не пророк.

Галя:

– Валю, що тебе може довести до сліз?

Валя:

– Сміх.

– Куме, то правда, що Степан виграв у лотерею машину?

– Правда, куме. Тільки не машину, а тисячу гривень. І не в лотерею, а в преферанс. І не виграв, а програв.

– Куме, а у вашому селі злодії є?

– Ні, куме, у нас люди самі крадуть.

– Куме, уявити собі не можете, скільки з мене взяли в ресторані за горнятко кави!

– Такі часи, куме!

– Але є на світі справедливість! Прийшов додому з того ресторану і знайшов у кишені три срібні ложечки.

– Що, куме, у світі робиться!

– Що?

– Виявляється, наш нічний сторож крав зі складу і вдень.