Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"

– Хочеться, куме, дожити до ста років.

– Не пийте, куме, не їжте гострого, копченого, солоного, не куріть, не нервуйте…

– І доживу?

– Не знаю, але життя вам буде здаватися довгим.

Весілля. П’янючий жених спить за столом. До нього підходять дружки і будять:

– Миколо, прокинься, ти на весіллі.

Жених:

– На чиєму весіллі?

– На своєму! Ти сьогодні одружився!

– Я одружився?! А хто вона?

– Та ми її хіба бачили? Ти з нею позавчора познайомився, а сьогодні женишся.

– Як хоч її звати?

– Чи Галя, чи Поліна…

Жених ухопився за голову:

– Чиполіно?!

– Як добре, куме, що винайшли електричну лампочку!

– Чому це тебе так тішить?

– А як би я дивився телевізор у повній темряві?

– Навіщо ви, куме, папугу купили?

– Цікаво. Хочу переконатися, чи справді папуги живуть до 200 років.

– Куме, в місті електрички так швидко їздять!

– Невже?

– А то! Поки я квиток купив, вона вже поїхала!

Горить хата. Догорає. Кум Петро чухає потилицю:

– Ну, якщо ще й після цього таргани залишаться, тоді вже не знаю, що й робити…

– Куме, мій пес такий розумний, коли повертається додому, сам натискає на кнопку дзвінка.

– А мій тим не переймається, він має свого ключа.

Кум Петро вперше стрибає з парашутом. На це дивляться його дружина і син. Петро приземляється і лежить нерухомо. Дружина:

– Синку, сходи, подивись – дихає тато чи ні?

Син сходив, повертається, доповідає:

– Тато дихає, але біля нього дихати неможливо!

– Куме, як живете?

– Нерівномірно.

– А то як?

– Якщо є хліб, то немає солі, якщо є сіль, то немає хліба. А ви як живете, куме?

– А я рівномірно: немає ні хліба, ні солі.

– Куме, ви мудрий чоловік, скажіть, як до мене в хату ластівка залетіла, що то означає?

– То, куме, у вас або двері були відчинені, або вікно.

Кум прийшов до кума. Той сидить і грає на гармошці.

– А де кума, куме?

– В сараї дрова рубає.

– Хіба це по-людськи, ти сидиш в теплі, граєш на гармошці, а жінка дрова рубає?

– А я що, винен, що вона не вміє грати на гармошці?

– А як ходив я, куме, матросом у плавання, то якось на наш корабель налетіла хвиля висотою з десятиповерховий будинок! Жодна душа не врятувалася!

– А ви, куме?

– А мене на той час вже на берег списали.

– А хто у вашому селі, куме, найстарший чоловік?

– Ніхто. Найстарший помер на днях.

Куми сім’ями відпочивають на природі.

– Кумо, трава мокра.

– Зовсім ні, то ви на олів’є сіли.

– На цьому фото, куме, мені п’ять років.

– Виходить, лисина у вас була вже тоді?

– Куме, ви фото догори ногами тримаєте.

– Зима люта буде, куме!

– Невже?

– Страшні морози!

– Та ну?

– Так буде холодно, що аж-аж!

– Та звідки ви знаєте?

– Бо у мене кожуха немає!

– Куме, вік у нас вже ого-го, а як здоров’ячко?

– Спасибі, нічого, як і було. Он, бачите, біля колодязя каменюка лежить. Піввіку тому пробував підняти – не підняв, і зараз не можу.

Кум Петро бовтається у воді недалеко від берега.

– Що, куме, шукаєте? – кричить кум Іван.

– Вершу вчора поставив.

– А позначку якусь пам’ятаєте?

– Та коза баби Насті навпроти паслася.