Читати книгу - "Що не день, то субота"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Диво та й годі, — пробурмотів шеф і кинув паперову кульку втретє. Цього разу він поцілив у кошик.
— Закінчуйте роботу, Пляшкере! Досить працювати, — сказав він. — Шукаючи ключа, я страшенно втомився. Сьогодні хочу раніше лягти спати.
— Мені здається, годинник іде неправильно, пане Обердубере. Я побуду тут іще трохи.
— Якщо я кажу вам іти додому — значить, треба йти! Зрозуміло? — гримнув пан Обердубер.
— Воля ваша, — відповів пан Пляшкер і підвівся.
Аж тут на письмовий стіл шефа знов упала паперова кулька.
— Знову повернувся цей капосний папір! — прожебонів шеф. — І на ньому щось написано. Це ваша робота, Пляшкере?
— Ні, пане Обердубере, я нічого не писав! — запевнив його пан Пляшкер.
— Але ж тут щось написано! — вигукнув шеф і вдарив рукою по зібганому аркушу.
Пан Пляшкер нахилився над столом.
— Це ваш почерк, пане Обердубере! — сказав він. — Це тільки ви могли написати!
— Мій почерк? Так, справді! — здивовано мовив шеф і розгублено прочитав:
Сидить Обердубер — Куняє й нудьгує, А Пляшкер за себе Й за нього працює.Шеф дістав носовичка, витер піт з потилиці й глухо мовив:
— Пане Пляшкере, мені стає що далі, то гірше. Зоставайтеся вдома до кінця тижня. Мені потрібен негайний відпочинок! Я лягаю спати й спатиму до післязавтра. Зустрінемось аж у понеділок.
Він схопив пана Пляшкера за плечі, випхав його з контори і замкнув двері.
Коли вони вийшли на подвір’я, пан Обердубер раптом здригнувся.
— Який жах! У мене галюцинації! Краще я просплю аж до п’ятниці!
— А що вам привиділося? — запитав пан Пляшкер.
— Таке, чого насправді не буває!
— Що ж саме? — допитувався пан Пляшкер.
Пан Обердубер нахилився до вуха пана Пляшкера і прошепотів:
— Мені здалося, неначе з контори вибігла руда мавпа у водолазному костюмі. Жахливо, еге ж?
— Так, це справді жахливо, — підтвердив пан Пляшкер.
Пан Обердубер пішов спати, а пан Пляшкер звернув за ріг, де Суботик уже чекав на нього.
— Гарні ж у тебе витівки! — докірливо промовив пан Пляшкер.
— Дуже гарні! — весело поправив його Суботик. — Три вільні дні: середа, четвер і п’ятниця! Та й сьогодні ми відробилися опівдні! Чудово! Можна гуляти аж до самого вечора!
— Не маю нічого проти! — весело вигукнув пан Пляшкер і взяв Суботика за руку.
— Тату, що ви можете сказати про мої вірші?
— Надто нахабні, задерикуваті.
— Значить, такі, як треба! Ось послухайте, тату, ще один вірш!
— Знову такий самий нахабний?
— Та ні! Зовсім не нахабний, — запевнив його Суботик і заспівав так голосно, що перехожі поставали й почали розглядатися довкола.
Суботик і Пляшкер Ідуть із роботи, Сидіти в конторі Не мають охоти. Контора закрита, А шеф наш хворіє, Ми вільні від праці — І тато радіє.— Але ж не тільки тато! — заперечив пан Пляшкер.
— Звичайно, — погодився Суботик. — Я так сказав тому, що інакше рядок не римується. Ось послухайте ще одного вірша!
— Знову вірш?
— На сьогодні це вже останній!
І Суботик заспівав так само голосисто:
Обердубера примусив Я піти додому спати. Вільно можемо тепер ми Аж чотири дні гуляти.Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що не день, то субота», після закриття браузера.
