Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Земля Георгія 📚 - Українською

Читати книгу - "Земля Георгія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Земля Георгія" автора Антон Віталійович Санченко. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 114
Перейти на сторінку:
від іхтіології. І кримські рибалки того суворо дотримувалися. Ну, не завжди, лише коли рибінспектор на борту.

— Самборський, ти іхтіолог чи придурюєшся? — спитав у нього Резо. — Ти що — не знаєш, що коли повітря в міхур вже потрапило, білуга навіть зануритися не зможе? Так по поверхні й хлюпатиметься, поки не здохне.

Резо був практиком. Грузини, як я помітив, взагалі мали в носі усі закони, якщо вони розходилися зі здоровим глуздом.

— Так що ж робити? — придурювався далі неіхтіологом Самборський.

Резо витягнув з чохла свій вокі-токі (так моряки називають переносні рації) й почав зв’язуватися з прикордонниками. Грузинською, яка гарантувала захист від прослуховування сторонніми. Через чверть години до борту підвалив… наш старий знайомець Летючий Отар! Посеред білого дня, просто попід пляжем. Справжня мафія може не чекати до ночі.

— Резо! Красавчік!

— Отарій! Камарджоба, бічо! — махали вони одне одному ще здаля, хоча доля білуги все ще була нам неясна.

— Так як же? — спитав Самборський.

— Зараз поясню, — пообіцяв Резо, відібрав олівець і просто в журналі вилову, який тримав у руках наш банкір-науковець, почав креслити потрібну суму, так само мугикаючи на кожну цифру:

— Мг, няу, му!

Самборський насупився й зганяв за капітаном.

— Тільки камбала й білуга, — підтвердив Резо. — Вони в Червоній книзі. До барабулі вашої й пікші мені діла нема, — а що, може, й справедливо. Грузія! У чужий монастир зі своїм статутом не ходять, як зауважив наш капітан, затверджуючи оборудку.

Тут нам карта й повалила. Звісно, доводилося тепер ділитися. Але порозуміння з інспектором дало нам можливість навіть удень, навіть для пристойності не шукати ту набридливу чорноморську хамсу, а одразу зосередитися на камбальній глибинці в сорок метрів. Самборський просто підслуховував розмови сейнерів на робочому каналі, хто де заметався та скільки центнерів хамси взяв, зводив це у величезну радіограму в Керч, яку скромно завершував фразою: «Інформацію доведено до суден промислового флоту». А хто їм лікар, якщо ті судна ловлять не різноглибинним тралом, як ми, а кошільковими неводами, обметуючи косяки хамси довкола, й лише заважають справжнім поганим хлопцям шукати калкана й осетра? Хамсою вашою копійчаною грузини все одно потім корів годують. Траплялося вам молоко, яке відгонить чогось рибою? Оце воно!

Дарма старпом за синдикат переймався. Поки його вахта — воно все вже й порішалося.

— Ну що, Марконі? Грузинська рейганоміка виявилася складнішою, ніж нам видавалося? — підковирнув таки мене старпом. Але наскільки складнішою, ми ще навіть не уявляли. Коли через кілька днів уже закінчився коньяк з гостевої каністри і я нарешті приніс зі своєї радіорубки довгоочікуване штормове попередження, то заскочив батоно Резо за якимось дивним зайняттям.

Він сидів у кают-компанії і замість заповнювати якісь промислові журнали чи ще якусь пов’язану з рибою звітність, старанно, висолопивши язика, заповнював якісь, як він сам пояснив, «заявки на парти». Мені одразу пригадався персонаж з «Міміно» Георгія Данелія. Він весь фільм шукав якісь експериментальні парти для школи в своєму гірському селі, і я ледь не розреготався. Втім, як виявилося, ні Георгій, ні Реваз не жартували.

Я потім ще не раз на таке наражався. Парти для школи шукали і солідний торговець сливами зі Шроми, який фрахтував наше судно до Геленджика, й директор чайного заводу поблизу Батумі, звідки ми возили чай на Херсон. І неодмінно експериментальні якісь. Що ці грузинські учні з тими партами робили? Які-такі експерименти? У Києві, на філологічному факультеті он ще досі користуються партами Олександрівської гімназії з відкидними кришками, за якими сиділи Паустовський та Булгаков. А тут таке пожвавлення на ринку парт. Чим більше я пізнавав Грузію, тим більше зміцнювалася моя підозра, що вчителі просто збувають ті парти щороку на якісь таємні склади міносвіти, щоб підтримати кругообіг парт в країні й примусити батьків знову витягувати з гаманців хрусткі купюри.

— Мій уже в дев’ятому класі. Того року вступатиме. Треба, щоб школу нормально закінчив, та ще й на вступ репетиторів найняти, таких, щоб самі в приймальній комісії і засідали. Ось де здирництво! Їм же за те, що вони професори, доплачувати доводиться, що їм якийсь нещасний рибінспектор…

— На іхтіолога вступатиме? — спитав я.

— Ні, навіщо, на юриста!

— Ну як же навіщо! Буде династія. Залишиш потім сину справу. Прибуткову справу.

— Ні, — впевнено сказав Резо. — Поки вивчиться, риба в морі закінчиться.

Зате, з подачі Резо, в порту стояли ми тепер не в рибному закапелку, затиснуті сейнерами, а просто під морвокзалом. Вахтовому можна було сидіти на балконі тамтешнього ресторану й відганяти витріщак від борту «Петра Кішки» криками:

— Ей, шановний! Куди преш!

Підпільний синдикат легалізувався і процвітав.

* * *

А тут ще отой флагман взяв моду, поки ми в порту, проводити з нашої радіорубки свої промислові наради, так звані флаг-строки. Ну там, скільки хто з сейнерів хамси зловив, кому бочкотара, кому пальне треба і таке інше. Флагман був наш, керченський, але так давно застряг у Поті у відрядженні, що говорив уже з грузинським акцентом. Кавказькі акценти — вони прилипучі. Як і звички.

— Ці шторми нам всю путину попсували, — скаржився нашому капітану. — Косяк азовської хамси від Утрішів пішов на південь, зараз вже десь у районі Піцунди. Деякі косяки спустилися аж до Сухумі.

Тож флагман перш за все пильнував, щоб промисловий флот «не лазив за паркан» — північніше 43-ї паралелі, й не виконував план за рахунок азовських переселенців. Азовську хамсу, яка зимувала на чорноморських курортах, ловити було

1 ... 17 18 19 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Земля Георгія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Земля Георгія"