Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети, Вільям Шекспір"

309
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 32
Перейти на сторінку:
Я був царем, посівши пишний трон, Та зникло все, коли скінчився сон. 88
Коли, свої виправдуючи зради, Нарузі віддаси мене й ганьбі, Я сам допомагатиму тобі, Себе ганьбитиму я без пощади. Найкраще знаючи всі власні вади, В них ладен я відкритися юрбі, Твоєї правоти і честі ради Найбільшу кривду спричинить собі. Та в жертві цій здобуток мій багатий Покриє легко всі мізерні втрати, Моє безчестя, кривди і жалі, Бо знатиму — не марно слугував я: Тавро лукавства, зради і безслав’я Не запалало на твоїм чолі. 89
Скажи, що ваду у мені знайшла ти, Того і зрада виникла твоя. Назви мене калікою, — і я Весь вік прилюдно буду шкутильгати. Так! Ти не зможеш привинить мені Всього, що сам сказать на себе можу: Лжемовців суд, низотну лжу ворожу — Я все прийму. Й не викажу, о ні, Я тайнощів знайомості близької Ні словом, ані поглядом німим, Ні навіть скритим помислом, щоб тим Тобі, кохана, шкоди не накоїв. Я сам себе топтатиму в багні, Бо нелюб твій — ненавистен мені. 90
Якщо не любиш, кинь мене сьогодні, Коли зреклись і люди, і господь. Віддай на муки в пеклові безодні, Лиш як остання втрата не приходь. Не завдавай іще мені страждання, Як душу знов посяде супокій, Нехай не йде по ночі грозовій Холодне, хмуре й дощове світання. Покинь мене, лиш не в останню мить, Коли зігнуся від дрібних утрат я. Покинь тепер, щоб міг я пережить Удар оцей, страшніший від розп’яття. Тоді тягар усіх дрібніших втрат Покажеться мізернішим стократ. 91
Хто хвалиться своїм шляхетним родом, Хто силою, достатком, хто умом, Хто шатами — хай шиті всупір модам, — Хто псом, хто соколом, хто скакуном, І кожному в одній з отих марнот — Вершина мрій і втіхи неземної. Та не зрівняється ніхто зі мною, Бо враз я досягнув усіх висот. Твоя ж любов — над родові́ герби, Над королівські нинші горностаї, Коштовніша за всі земні скарби, Прекрасніша за соколині зграї. Та горе: скарб мій у твоїх руках, — Як відбереш його — і щастю крах. 92
Ну й кинь мене — найгірше учини, — Я все-таки не знатиму розстання, Бо вік сягне мій лиш далечини, В якій зупиниться твоє кохання. Тож не боюсь найбільшого із лих, Коли в найменшому — моя могила. Від примх твоїх, твоїх учинків злих Мене ласкава доля захистила. Несталістю мене ти не зведеш, Бо я живу лиш до твоєї зради. Любов і смерть — мені одне і те ж, І там, і там є джерело відради. Та радощів без смутку не знайти, — Чи ж певен я, що вірна
1 ... 17 18 19 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети, Вільям Шекспір"