Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Випадкова наречена, Поліна Креп 📚 - Українською

Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Випадкова наречена" автора Поліна Креп. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 97
Перейти на сторінку:
Глава 10

Теодор

 

Хтось веде щоденник, чіпляє картинки над столом, пише вірші. Якщо я хочу висловити свій настрій та думки, я створюю парфумерну композицію. Пам'ятаю точний запах кожного компонента, уявляю їх поєднання, граю нотами ароматів, наче складаю мелодію.

Димний ладан та гіркий безсмертник, міцний, строгий аромат – це дядько. Енергійний та зібраний Нік, як свіжий сік алое з нотою ялівця. Мілана – пудрова карамель із кислинкою. І Оля – яка ж вона?

У ній є легкість молочного мусу, тонка свіжість лотосу. Одначе, це не головне, це додаткові відтінки. Але якою є її основна нота? Я маю три дні, щоб це дізнатися. Та маю виконати свою обіцянку.

Додаю номер у пам'ять телефону та відправляю СМС про деталі завтрашньої зустрічі. Все, на сьогодні запас моїх сил вичерпано.

Приймаю душ за завалююсь у ліжко.

Наступного дня відправляю Мілану на розвідку, а сам поринаю у звичний офісний процес. Робота – мій надійний щит від усіх зайвих думок. Тільки іноді поглядаю на карту з геолокацією.

Вранці синя крапка довго трималася на одному місці. Я перевірив адресу – міська лікарня. Потім вона кружляла центром міста, зависаючи то біля одного ТЦ, то біля іншого.

Сподіваюся, Мілана отримає цікаву інформацію про мою наречену. Тому що в інтернеті нічого особливого я не знайшов: стандартні селфі, відгуки на книги, природа та шкільні лінійки.

А ось в агентстві з найму хтось попрацював вкрай неохайно. Я поставив пару запитань менеджеру, представившись іншим іменем. І виявилося, що жодної Ольги Савчук у базах даних немає і ніколи не було.

Отже, я не помилився – дівчина розігрує ніжну і недоторкану. Доведеться вивести її на чисту воду. Для цього я звільнив другу половину дня.

За обідом натякаю Ніку, що їду на зустріч із нареченою. Хочу перевірити, чи не викриє себе зам. Але Прохоренко лише киває, а потім знов заводить розмову про зниження якості сировини. Ну що за маячня?

Дядька немає з нами всього один день, а справу його життя, схоже, вже хоче пустити під три чорти його найкращий друг!

Після обіду набираю Мілану.

Ні, вона нічого не з'ясувала і не збирається. От тобі й маєш! У неї раптово намалювались якісь справи. І взагалі вона хоче, щоб я перестав нею командувати! Це щось новеньке. Дуже дивно. І це жахливо дратує мене.

Невже це Оля так вплинула на неї? От я утнув – знайшов кому довірити відповідальну справу. Підсадна наречена моїй фігуристій дурепі вже всі мізки промила. Вже вривається терпець – так кортить дізнатися, що в них там сталося.

За півгодини до зустрічі паркую електрокар біля банку. У вестибюлі на мене вже чекає менеджер.

– Все готово? Як ми домовлялись?

– Так, Теодоре Платоновичу. Індивідуальний сейф на ваше ім'я і ще один поруч.

– Чудово, проведіть мене.

Завантажую у свій осередок два конверти. Один із документами, один порожній – для Олі. Звичайно, я знаю склад всіх своїх ароматів напам’ять, до тисячних відсотків, але дівчині це знати не обов'язково. Закриваю відсік, повертаюсь на перший поверх і влаштовуюсь на шкіряному дивані.

Менеджер приносить каву, пропонує журнали, але я провалююсь в робочий чат і не звертаю уваги на дуже важливих персон, що проходять повз.

Я чекаю на розпатлане пташеня Олю. Ну гаразд, після Міланкіних зусиль – трохи причепурене пташеня.

Але чому так довго?

Відкриваю геолокацію, блакитна крапка горить поряд із моєю. Вона тут. Піднімаю голову та оглядаю приміщення.

Літній чоловік навпроти гортає документи. Дівчина-менеджер розставляє буклети біля стійки. Ще один працівник банку розпинається перед якоюсь мажоркою. Я знаю її? Вона киває клерку та вказує на мене.

Оля? Це вона?

Дзеркало волосся обливає плечі, вона пофарбувалась? Ні, колір той самий, темно-сірий, але невловимі червоні відблиски роблять його глибоким, підсвічують шкіру.

Піджак огортає тонку талію, повітряна блузка та класичні штани зі стрілками створюють елегантний силует, стриманий і манливий одночасно.

Легкий макіяж підкреслює великі очі, ніжні губи м'яко блищать, впізнаю трохи кирпатий носик. Це точно Оля, але вона зовсім інша. І не лише зовні.

Вона рухається плавніше та спокійніше, погляд відкритий, плечі розправлені. Цікаво, це тому, що все йде за її планом? Дівчина посміхається, дражнячи ямочкою на щоці. Але лише доти, доки я не підходжу до неї.

 

Оля

 

Мені пощастило. У мами вже злипалися очі, коли я повернулася. Тому вона не чіплялася з розпитуваннями, а я не поспішала ділитися делікатною ситуацією, в яку потрапила. Ми пораділи за Костю, я сказала, що знайшла роботу лише на кілька днів, але з гарною зарпнею. Потім побажала мамі добраніч і пішла готуватися до сну.

На превеликий подив, заснула я швидко і спала без сновидінь. Напевно, ще діяло заспокійливе, яким мене напоїли вдень.

Я надто чутлива до будь-яких хімічних речовин. Знеболюючі мене дуже довго тримають, від ковтка алкоголю відразу проймає, а якщо користуюся будь-якою парфумерією, за пару годин маю головний біль.

Вранці, як не дивно, я відчуваю приплив сил. А чому б ні? Не все так погано. Гроші на реабілітацію для брата в мене є. З Теодором я побачуся ближче до вечора. А гордовита Мілана не буде зачіпати мене зайвого разу – я для неї порожнє місце.

Швидко снідаю, одягаю улюблений картатий сарафан, світлу блузку і виходжу надвір.

Мілану я попросила чекати мене недалеко від дому, щоб вкотре не брехати мамі і не збуджувати фантазію сусідів. Будинок у нас старий, з далекозорими бабусями-пліткарками.

– І навіщо ти так рано встаєш? – у салоні мерседеса п'є каву і розповсюджує квітковий аромат Мілана. – Ой, ми що, до недільної школи їдемо? – Кривиться блондинка, роздивляючись моє вбрання.

– Привіт, – усміхаюся дівчині. - Мене зовсім не зачіпають її випади. Адже незабаром я побачу Костю і потішу його гарною новиною. – Ні, не до школи, а до лікарні. Потрібно заплатити за лікування брата.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 17 18 19 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Випадкова наречена, Поліна Креп"