Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"

Нобелівську премію за наукові досягнення?» Мені було вісім років. Я до пуття не знала, що таке Нобелівська премія, але, очевидно, мені вона не світила, і взагалі я закінчена нездара. І за цим не йшло жодних інших реплік, що давали б надію на мій порятунок. Ані про те, що «математика потребує практики і з часом піддасться», ані навіть «це не найгірша ситуація на світі». Була сама лише констатація того, що я дуже серйозно, безнадійно внутрішньо приречена. Я й досі не певна, маю дислексію чи ні. Не пригадую, щоб про це казав мені якийсь лікар, але мати впевнено нагадувала повсякчас — із року в рік, тож я прийняла це як незаперечну правду. Точно знаю, що маю проблеми з правописом. Це те саме, що дислексія, чи ні?

Мені говорили, що й тіло моє неправильне. Ще й дев’яти років не виповнилось, як мама почала вкладати мене на сірому килимку на підлозі у ванній, робити мені депіляцію верхньої губи, брів, усього, що було «не таке». Вона щипала й штрикала мою шкіру, аж поки я починала кричати, щоб вона припинила, сльози змішувалися з гарячим воском, а я дедалі більше переконувалася, що це тіло — ще один мій провал. Мати фарбувала мені волосся, малювала нігті, видавлювала чорні цятки. «Ти любиш фарбувати волосся», — казала вона мені. Насправді я не любила. Фарба пекла і жахливо тхнула, а мій природний темний-претемний колір мені подобався. Я не відчувала потреби змінюватися, але, мабуть, помилялася, раз моя рідна мама так вважала. У її ванній кімнаті була дзеркальна стіна і гігантське вікно у стелі, крізь яке світло заливало кімнату. Ідеальне освітлення для макіяжу, але занадто яскраве, якщо не хочеш роздивлятися себе надто детально. Після одного з оглядів я стояла перед дзеркалом, а пекучі хвилі сорому пронизували тіло, дрижали на шиї й важкою ношею спадали на плечі. В мені не було нічого гарного.

Тоді й народилася моя Внутрішня Неподруга. На підлозі тієї ванни вона лежала, скрутившись, поруч зі мною. Вона — моя найдавніша подруга, що пройшла зі мною крізь усе, та замість того, щоб підтримувати мене, як і належить добрим друзям, вона весь час прагне крові. Вона була помітна в щоденнику, бо її ворожі обвинувачення набагато злостивіші, ірраціональніші й глибоко разючіші за мої. Це справді був голос іншої особи, голос, що походив не від мене. Я не маю енергії на війну сама із собою. Зазвичай мені заледве вистачає сил, щоб запустити прання. А от вона не має іншого клопоту, ніж молоти несосвітенні паскудства.

Коли вона підступно захопила сторінки мого щоденника, я вирішила взятися за цю лярву. Постановила собі весь час перебувати поруч із нею, а не уникати, як колись, і не придушувати її. А що як, зрозумівши хід її думок, мені вдасться знайти спосіб упоратися з нею? Я повністю описала все, що вона стверджувала.

Перелік тверджень Внутрішньої Неподруги

1. Ти самозванка. Якщо й досі не досягла своєї мети, то вже ніколи й не досягнеш. Запізно. Ти застара.

2. У тебе неправильна робота, і правильної ти ніколи не знайдеш.

3. Ти не купила Яні весільного подарунка, а вже минуло вісім місяців! Як можна бути такою лінивою й неорганізованою, щоб не спромогтися на весільний подарунок?

4. Твій університетський хлопець одружується (дякую, фейсбук, за таке важливе відкриття). Ти реально протрахала Бена. З усіх твоїх колишніх, він був найкращою людиною, а тепер кохає іншу.

5. Твоє тіло схоже на вареник.

Тощо, тощо. Я подивилася на перелік і розсміялася. БОООЖЕ. Як жорстоко. Я б ніколи не сказала іншій людині таких лихих слів. Але ж ось: кажу таке про себе. Замість того, щоб списати цього внутрішнього критика як «тупого», мені стало цікаво, а що як ставитимуся до нього як до друзів, якими маю конфлікт. Оскільки я зростала в середовищі, де всі весь час лементували, мені не дуже добре дається вербальна конфронтація. Якщо на мене підвищити голос, я просто замовкну. Тому, коли маю потребу висловити свої почуття, я їх просто записую. Моя сестра отримала гору листів і повідомлень, що описують моє самопочуття (вибач, Діано). Мій бос теж отримав багато імейлів із докладним тлумаченням моїх скорбот (вибач, Босе). Листи допомагають мені висловитися без відхилень від теми, без боягузтва і без сліз. (Ну... часом я все-таки можу розплакатися, пишучи. Не маю на те ради; я те іще рюмсало). Отож, мені стало цікаво: а що як написати листа на кшталт «вгамуйся і зникни» до моєї Внутрішньої Неподруги і вказати цій сучці місце?

Дорога Внутрішня Неподруго,

хочу сказати, що я отримала і розглянула твої скарги.

Розумію, що ти вважаєш мене самозванкою і що я ніколи не досягну своїх цілей. Хочу лише сказати, що я вже досягнула багато із них і я в дорозі до ще більших здобутків. Ніщо не свідчить про інший розвиток подій. А також: що означає «запізно» чи «застара»? Потреба бути НАЙКРАЩОЮ, НАЙМОЛОДШОЮ, ТУТ І ЗАРАЗ — це просто еґо, короткострокова забавка. Я долаю марафон, крихітко. Хочу більше здобутків, так, але я маю успіх, до того ж тріумф не приходить одразу. Сподіваюся, що ні. Я не хочу вигоріти. Я — розумна, обдарована особистість, і роблю усе, що в моїх силах. А це суперечить самозванству.

Я так розумію, ти вважаєш, що в мене «неправильна робота». А я хочу сказати, що мені вона до душі. Мені подобаються люди, з якими працюю і стабільність роботи у великій компанії. Окрім того, я збираюся віднайти золоту середину між працею творчою та працею, орієнтованою на бізнес. А це не стається за одну ніч! Я докладаю зусиль і чудово даю собі раду, про що свідчить моє підвищення, сучко.

Я розумію, з фейсбуку ти довідалася, що один із моїх колишніх хлопців із університету щойно заручився й ти хвилюєшся, що я все протрахала. Кажеш, що він міг бути «саме тим», і вважаєш буцімто це я винна, що ми не разом. Так-от: чого це ти підглядаєш у мій фейсбук, невдахо? Робити нема чого? І друге: хочу тобі нагадати, що коли я закохалася в Бена, він був чудовий, але за півтора року саме я поклала край нашим стосункам, бо ми з Беном не пасували одне одному. Я ніколи не кінчала під час сексу, А ВІН мав жахливу тривожність, яка, дозволь нагадаю, геть не підігрувала моїй страшенній тривожності. Це ж класно, що він одружується — і взагалі супер, що не зі мною!

Розумію, ти вважаєш мене фальшивою, бо я не купила вчасно весільного подарунка для Яни. Хочу тобі нагадати, що Яна — моя подруга, і вона не має часу мозолити цим голову, бо перейнята своїм життям. І ще одне: я куплю для неї подарунок. Ти ж знаєш, що куплю. Завжди про це дбаю.

Щодо закиду, начебто моє тіло схоже на вареник... Загалом, так. Прийму це. Я схожа на ідеально сформований, красиво оздоблений, найсмачніший почастунок ручної роботи, який кожен