Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Нічого собі в тебе квартира! — Вета відкривши рота розглядає моє скромне житло, а я розглядаю її. Вміння так щиро радіти звичайним речам, вражає. — Ти що вирішив позбутися всіх стін?

— Так, Так! Матвій незрівнянний, руйнівник кордонів до ваших послуг! — театрально кланяюся і йду до кухонної зони, де неподалік витяжки лежить те, за чим ми сюди прийшли. — Не всі стіни зніс. Залишив спальню та санвузол.

— Я уявляю, як тебе ненавиділи сусіди, коли ти робив ремонт.

— І зараз ненавидять за те, що я іноді курю у під'їзді.

— А тут панорамні вікна? З глузду з'їхати! А вид який…

— Ти ніби вперше потрапила до студії.

— Я два тижні тому жила з батьками й таке бачила лише на картинках.

Хочеться спитати: «А у твого Єфима хіба не так?», але слава Всевишньому, язик вчасно приріс до піднебіння. Досить розмов про колишніх. Так, саме колишніх. Бо вона вже моя.

— Ну, тоді, почувайся як удома та дивись скільки завгодно. До речі, поки ти тут зайнята, мені потрібно зробити деякі справи по роботі.

— О першій ночі?

— Так, мала! Я — повія! От і розкрилася правда. — Підморгую. — Працюю виключно ночами й на багатеньких дядечків.

Мала хмуриться кілька секунд і, знизавши своїми гострими плечима, йде вивчати кухню, а я переходжу у «вітальню».

— Куритимеш, увімкни витяжку! — кидаю їй. Падаю на свій улюблений величезний диван й відразу потопаю у м'яких подушках, відкриваю ноутбук. Китайці лише встали. Можна закрити кілька угод.
Погляд час від часу вертається до Вети. Це чортівня, застрибнуло на кухонну стільницю, а її халат зринув, оголивши стегно.

У голові миттєво спалахує картинка, де я задираю його вище та одним ривком стягую з неї ці прокляті короткі шорти… мазохізм у збоченому вигляді, слово честі.

Плескаю кришкою ноутбука й підіймаюся. Іду до неї.

— Тебе вже трахнули багатенькі дядечки? — мружиться, видихаючи білу хмару вгору, де її відразу всмоктує потужна витяжка.

— Ні, — підходжу впритул. Хапаю її кисть та розвертаю руку до себе. Курю з її пальців. — Я передумав.

Вета перетворюється на справжній соляний стовп. Зовсім не дихає. Зіниці почорніли й в очах причаївся переляк.

Мій дім — мої правила! Курю як хочу та де хочу!

Підіймаю на неї голову та видихаю в обличчя:

"Я хочу тебе!" — здається, так говорить цей "прийомчик".

— Ти багато дівчат сюди запрошував?

— Ні.

— Брешеш?

— Ні. — Упираюся долонею в стільницю, перегороджуючи шлях відходу. Але й не насідаю. Між нами пристойна відстань правда, якщо хтось із нас її не зменшить.

Я не збираюся на неї тиснути, підштовхувати, ламати. Я просто хочу "пробратися під шкіру". Вона дуже точно висловилася за першої нашої зустрічі — під шкіру.

Як тільки я побачив її, більше ні про кого іншого не можу думати. Хочу бути ще ближчим. Під шкірою.

— Це все неправильно, — хитає головою.

— Що саме?

— Оце все. Неправильно. Навіщо я попросила тебе занести Авдія? Чи не міг відмовитися?

— Не міг! — смикаю куточком губ.

— Чому? — на емоціях змахує руками.

— Тоді б ти не сиділа зараз на моїй кухні й не бентежилася.

— Дурень! — штовхає мене, і я відходжу. Виставляю руки вперед, відступаючи.

— Давай фільм подивиться. Маю великий екран.
І не лише екран.

— Фільм? Зараз? — хмурить брівки.

— Саме зараз! Крім великого екрана, у мене є шикарний диван.

— І ти не чіплятимешся і кидатиме двозначні фразочки?

— Ні! — розводжу руками. — Я ж обіцяв лише кусатися!

Вета пирхає, розвертається і йде. А мене вже не зупинити. Вона проведе зі мною цю ніч, і я урву собі маленький шматочок її темного боку. Він там є. Вирує і виє від нудьги. Просто один умілий чарівник, замкнув її темряву під сімома замками. Але я не чарівник, я просто дозволю їй бути самою собою.

Зриваюся з місця і хапаю малу під сідниці. По дорозі до дивана, глухну від її ультразвуку.

— Гей! Відпусти мене! Зовсім збожеволів?

Це не загрозливий тон, ні. Це вереск упереміш зі сміхом. Вета пищить і б'є мене по спині.

— Видихни мала, ми просто подивимося фільм.

Не відпускаю її поки що, вона остаточно не заспокоюється в моїх руках. А коли заспокоїлася і сама відсуватися не стала. Впустила голову на моє плече і залізла з ногами на диван.

— Просто дивимося фільм, — прошепотіла собі під ніс і причаїлася.

Справжній кайф.

Під час незапланованої сутички, її тонкий халатик зовсім розперезався і зараз моєму погляду відкрилося худеньке плече, а нижче — оголене стегно.

Цілу ніч дивився на неї й цілував би. Скрізь. Усю. Хай би верещала від оргазмів. Але поки що і на цьому зупинимося. Я й так добре підібрався.

Ось, вона вже й заснула на моєму плечі під акомпанемент якогось тупого фільму. Через пару хвилин засну і я, хоча сильно чиню опір цьому.

— На вулиці сніг! — ліворуч від мене лунають радісні верески моєї сусідки, а після її п'ятка врізається мені в пах.

Поки Вета біжить розглядати природний процес цієї пори року, мене скручує від болю, що пронизує низ живота. Він змушує сповзти з дивана на підлогу.
Не так я планував провести цю ніч. Ми заснули.

Трохи опам'ятавшись, помічаю, як Вета різко змінюється. Смикається, а блиск у її очах тьмяніє.

— Ми провели ніч разом?

Непідробне дитяче захоплення від сніжинок, що кружляють за вікном, різко змінюється на справжнісінький шок. Жах, що наповнює її до країв.