Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

Настя 

Сьогодні увечері, має приїхати мама. Живу у Лінки. Звичайно, я їй все розповіла. Вона почала говорити, що Артур мені подобається. А також те, що я йому теж. Звісно, я все заперечила.

" Мені хочеться в те вірити, але - це неможливо. Він просто грає зі мною. Та й приїхав до мене лише тому, що його батько змусив. "

Більше цієї теми, не піднімаємо. Але я запитала Лінку про те, що давно хвилює мене.

 - Що у вас відбувається з Арсем?

 - Ти про що?

 - Тоді, втекли з кафе. Між вами інші відносини та дивне спілкування. Ви... Закохані? 

 - Що? Ні! Як ти могла таке подумати? Він мене просто бісить, виводить із себе! Уявляєш, цей пихатий білявчик думає, що всі дівчата повинні мліти, коли його бачать?

 - Ти серйозно? Це ж наш Арс, він не такий.

 - А чого тоді, він стільки разів відміняв наші зустрічі?

 - Він казав, що в нього якісь справи були.

 - Знаємо ми ті довгоногі справи, з нарощеними віями і не тільки.

 - Лінка, ти ревнуєш?

 - Ага, не дочекається білявчик!

Починаємо сміятись. Не помічаю, як вже минули університетські ворота.

" Зараз Артур знову пристане зі своїми витівками. Як мені на все реагувати? А що, якщо почне сміятися, через моє повідомлення. Можливо серед одногрупників, він дасть мені спокій? Чому я взагалі, його написала? Не сказала в обличчя, а написала в повідомленні, як остання боягузка... "

Раптом, чую звук спортивного мотоцикла. Знаю чий він, але не зупиняюсь. Хапаю Лінку за руку і тягну в приміщення університету. Але вона зупиняється і випалює.

 - Ах, нічого собі! Оце так...

Обертаюсь і бачу те, від чого, моє серце "зупиняється".

Зі свого моцика, злізає Артур і допомагає злісти якісь дівчині. Коли вона знімає шлем, бачу Діану. Яка мило посміхаючись, вішається до нього на шию. У цей момент перестаю дихати, у роті пересихає і з'являється гіркота. А тоді, він робить те, від чого мої ноги підкошуються. Бере її за руку і вони направляються в університет. При чому, Артур навіть не дивіться у мій бік, а вона з наглою усмішкою каже.

 - Привіт дівчатка!

Ми стоїмо шоковані. Лінка все ще, мене міцно тримає. Ніби боїться, що я впаду. Вони зникають з поля зору, а позаду нас, підбігає Арс.

 - Баххх...

Ми підстрибуємо.

 - Ти що, взагалі "поїхав"?!

Кричить на нього Лінка.

 - Що таке дівчатка? Здивовані появою Артура?

 - А ти що, знав?!

Питаю його. Він заводить брови, щось підозрюючи. Арса не обманеш, адже вміє гарно зчитувати емоції.

 - Здається, я щось пропустив. Спочатку Артур зриває мій телефон, бо тебе загубив. Тепер ти, з болючим виразом на обличчі. Виходить даремно, я запросив його на вечірку.

 - До чого, тут вечірка?

 - До того, що на вечірці він підчепив Діану. Вона приклеїлась до нього, як "липучка". Ось він і повівся. А що йому лишилося робити?

Поки Лінка, зло коситься на Арса. У моїй грудях росте біль : терпка, болюча, ніби пожирає мене зсередини.

 - Та не переживайте ви. З такою, як Діана він довго не буде. Я впевнений, що Артур з нею лише для того...

Далі Арс не встигає договорити, бо ми з Лінкою "спопеляємо" його поглядом.

 - Ти, "Ромео ненаситний", у тебе стільки дівок, що ти й іншим підкидаєш?! 

Каже Лінка.

 - Яких дівок, крихітко? Це просто подруги. До того ж, я йому нікого не підкидав. Кажу ж вам, вона сама до нього "липла".

- Дурень...

Випалює Лінка і тягне мене за собою. Я не йду, лише рухаюсь, як бездушна іграшка. Насилу перебираючи ногами.

" А чого, я хотіла? Сама ж просила про це... "

Чому так зробила? Тому, що відчула щось дивне... Метелики, які лоскочуть у животі, коли він поруч. А коли торкався, або дивився своїм темно - карим поглядом, то в мене дихання зупинялося. Стояла, наче в якомусь трансі. Не змогла боротися з його впливом, злякалася таких відчуттів. Тому й написала те повідомлення. Думала, воно щось змінить. Змінило... Тільки, чому так боляче? Ніби хтось з шаленою силою стискає моє серце і дихати важко.

 - Дівчата, зачекайте! Ви куди? Натка, вибач, я не знав, що так буде! 

* * * * *

Весь наступний тиждень ходжу в університет, ніби на автоматі. Не можу дивитися на ту "солодку парочку". Кожен раз вдаю, що мені цікавіший викладач, ніж одногрупники. На перервах між парами, тікаю з аудиторії.

Лінка з Арсем все розуміють. На щастя, нічим не дорікають. Арс завжди вибачається. Хоча, я й не розумію, за що? Він через те, перестав спілкуватися з Артуром. Для чого? Якщо Артурові все одно. Він ще тоді, у перший день пересів до Діани. А що до мене, то робить так, як я просила. Навіть вигляду не подає, що ми з ним близько спілкувалися. Для нього я одногрупниця, яку він навіть не помічає. Лінка і далі в усьому звинувачує Арса і вони постійно сваряться.

Єдине, що змінилося - це мама. Вона після того семінару, стала якась інша...

" Я дуже рада за неї. "

Тому роблю вигляд, що в мене все добре. Більше того, що я щаслива. Лише у себе в кімнаті, тихо плачу, жаліючи про свій вчинок...

   Нарешті з'явилося світло. Стараюся швидко писати... Приємного читання. Все буде Україна! Мирного неба❤️