Читати книгу - "Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі"

Він сам простяг руку за чашкою. Не надто церемонячись з етикетом, міцно стиснув ручку і, вдячно кивнувши, зник у своєму кабінеті.

Марина проводила його здивованим поглядом, знизала плечима, іронічно побажала шкільній подрузі удачі, і з гордо піднятою головою вийшла з приймальні.

Аліна застогнала від невдоволення собою. Як негарно вийшло. Марина і Максим можуть подумати про неї бозна-що.

Знайти тітку Нюру того дня не вдалося. Лише наступного дня вони зіткнулися у ліфті на шляху на роботу. Але там були інші співробітники різних офісів. Тож поговорити їм знову не вдалося.

Трав'яні чаї на всі випадки життя швидко стали щоранковим ритуалом. Аліні щоразу вдавалося дуже точно визначати, який саме чай потрібен у цьому конкретному випадку. Причому, з такою ж точністю вона проникливо визначила необхідність партнерів Максима, з якими він проводив нараду в кінці тижня. Ті залишилися дуже задоволені. І навіть спробували переманити собі цінного фахівця. Дівчина тільки ввічливо пожартувала. Він навіть відреагувати не встиг, як його лякало-референт розставила всіх на місця, нікого при цьому не образивши.

Не така вже вона й лякало, до речі... Макс придивився до Аліни уважніше. Відзначив красиві за формою очі насиченого кольору, ідеально прокреслені природою брови, та правильної форми ніс, на який нескінченно сповзали докучливі окуляри. Як у неї лише терпіння на них вистачає? Він би вже давно кинув їх у стіну, або хоч би в урну.

А ось ідея! Він почне з окулярів. Де там у нього контакти оптометриста, який не зумівши потрапити до його офісу, засунув сек'юріті свою візитку на прощання? Настав час йому знову навідатися в компанію! Наразі вже санкціоновано.

Сортування документів забрало більше часу, ніж планувала Аліна. Але більшість з них виявилися нічого не значущими і годилися тільки для шредера, куди вони й вирушили негайно після оцифрування (про всяк випадок).

БФП виявилося не придатним не лише для роботи, а й для ремонту. Тепер Аліна чекала на новий пристрій, оперативно замовлений майстром після попереднього узгодження з шефом.

З ним вони перетиналися рідко. Він, як і раніше, не смикав її, бачачи як старанно співробітниця наводить порядки в документах.

До кінця п'ятниці дівчина зрозуміла, чого ще не вистачає для вдалого старту у виконанні нових посадових обов'язків.

- Максиме, - гукнула дівчина, коли він уже збирався додому.

У машині на нього чекала Марина, отже, вдома знову будуть вечеря, замовлена в ресторані, і секс, що претендує на звання захоплюючого, але незмінно йде в рутину. Теж не погано.

- Аліна, чому ви не йдете додому? - не без подиву поцікавився начальник, і жартівливо додав: - Я не доплачую за переробки без потреби.

– Я вже збираюся. Мені й самій затримуватись не можна.

Вона лагідно посміхнулася, жваво згадуючи про вихованця, який чекав вдома.

- Суворий чоловік? - Несподівано для себе, Максим невдоволено насупився.

Аліна нехитро похитала головою.

- Я незаміжня. У мене щеня вдома маленьке. І має чіткий графік. Незабаром прогулянка, не можна пропускати.

Чоловік розплився у задоволеній посмішці.

- То що ви хотіли?

- Так! Я хотіла попросити вас дати мені якісь звіти за минулий рік, щоб я могла краще вникнути у суть діяльності компанії.

Вони непомітно для себе закрили кабінет, дісталися ліфта і навіть спустилися до паркування за час невигадливої розмови.

– Для мене це нова сфера діяльності. А я не хотіла б нікого підвести.

Максим замислився.

- А у якій сфері ви працювали раніше? - з цікавістю спитав чоловік, зупиняючись і повертаючись до неї обличчям.

Він раптом зрозумів, що майже нічого не знає про цю таємничу особистість. Крім того, що встиг побачити та почути сам.

Аліна поспіхом підбирала слова, боячись потрапити в погану ситуацію.

- Ма-акс, ну ти йдеш? - сумно покликала Марина, притуляючись до його автомобіля, побачивши їх біля входу на паркування.

Аліна скористалася несподіваною допомогою.

- Ой, на вас уже чекають. Не затримуватиму. Гарних вам вихідних! - квапливо пробурмотіла дівчина і помчала, почувши розгублене "До побачення" у відповідь.