Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Як ти пахнеш, - мрійливо видихає голос звідкись із району грудей. - Я навіть не уявляла, що ти такий високий насправді!

- Ти хто? - я тупо витріщуюся на брюнетку, що врізалася в мене. Сьогодні, що, - день врізання в мене вродливих дівчат? Вибачте, дорогі, але пальму першості я вже віддав! Так що ви врізалися б в інших!

- Я Рімма, - так важливо повідомляє мені  красуня, начебто мені це має щось говорити. - Рімма Бєлова.

- Дуже приємно, - ну, не звик я хамити дівчатам, крім рідкісних винятків. - Рімма Бєлова, а ти на пару випадково не поспішаєш?

- Я живу в кімнаті з Валерою, - пояснює вона, і я теж якось перестаю кудись поспішати. Це ж ключик! Ну, нехай поки і не до серця красуні, але принаймні до місця її проживання!

- І? - може, Валерія просила її щось мені передати? Хто їх розбере ... Дівчата, вони такі, можуть від тебе кидатися, але при цьому передати через подругу, що чекають на тебе ввечері на вечерю. Самим їм говорити про це якось некомільфо.

- Ну, і я могла б запросити тебе на чашку чаю.

О! Я ж казав! Все у нас із Лерочкою зростеться!

- Давай свій номер телефону, Рімма Бєлова, - усміхаюся я.

- Так, так, звичайно, просто вечір і час ще уточнити треба, - розквітає вона так, наче я подарував їй букет квітів.

Значить, моя дівчинка спеціально чекатиме, готуватиметься... Від цієї думки я розпливаюсь безглуздою блаженною усмішкою. Ви бачили колись кота, що наївся сметани? Так от він просто втілення нещастя в порівнянні зі мною в цей момент!

Потираючи руки і мало не пританцьовуючи, я влітаю в аудиторію на всіх можливих крилах, які здатні тільки в мене вирости. Побачення! Я переміг!!!