Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Я сама розберуся, - вона втупилася у двері, які Аліса так старанно намагалася відчинити.

- Без проблем, - відгукнувся Влад. - Тільки потім не скигли.

- Не дочекаєтеся.

- Не при нас просто, - шепнув Коля найкращому другові.

- Ага, не той рівень довіри, - погодився Влад.

За розмовами вони пропустили момент, коли музика стихла, а дівчата почали стукати у двері й кричати. З коридору їм щось пояснювали, але ті продовжували просити, щоб їм відчинили двері. Виходити ніхто не планував, але сидіти в замкнутому просторі було страшно.

Через хвилину двері відчинилися, і зі шваброю в руках до них зайшов Артур. У роті косяк - все-таки не стримався.

- Ти навіщо нас закрив?! - накинулася на нього Лоліта.

- Це не я, - випалив він. - Так і було.

На п'яну голову ніхто не приділив цьому належної уваги - просто черговий дурний прикол.

- Не знаю, як ви, але пропоную взяти приклад з Філа і піти спати, - сказав Влад, злегка похитуючись. - А то в мене вже вертольоти літають.

- Ляжеш - гірше буде, - попередив Коля. - Полетиш.

- Хочу влетіти! - він підняв кулак і попрямував до дверей.

Опинившись у коридорі, Влад прикрив двері на кухню, де знову заграла музика, і почув жахливий крик дівчини. Голова і так гуділа від алкоголю, а цей шум наче пробивав навпіл. Спершись рукою об стіну, Влад поплентався до туалету. Начебто поруч, але зараз потрапити в сусідню кімнату - цілий квест. Добре, що стіна підтримувала. Або він її.

Відчинивши двері, Влад побачив незнайому дівчину, що стояла біля останньої кабінки, злякано прикривши рот руками.

- Чого ти кричиш, дурепо?

Смішно стало від думок, що вона могла там побачити. Невже унітаз гуртожитку, де хтось не змив? Влад почав підходити до неї, так само неспішно, тримаючись за стіну. Однією рукою почав розстібати ремінь, від чого страх на обличчі незнайомки ставав тільки яскравішим.

Влад дійшов до останньої кабінки й ледь не закричав від жаху – перед ним сидів Філ. Його руки були по лікті залиті кров’ю, а зап’ястя розпанахані ледь не до самої кістки.

Кров темними струмками стікала з порізів, збираючись у маленькі калюжі на брудній плитці. Яскраво-червоні потоки повільно стікали до його ніг, випромінюючи страхітливий аромат металу. Влад затремтів, передчуття найгіршого повністю витіснило алкоголь з його організму.

- Філ, ти чого? - він підскочив до друга.

Його руки здригалися, немов від холоду, серце гупало десь біля самого горла, але розум наполегливо шукав пульс – хоча б слабкий, хоч якийсь знак життя.

Тіло Філа було ще теплим, але вони не встигли. Безсилля пронизало Влада, мов гострий ніж. Він відчував, як усередині все ламається, розпадається на дрібні шматки.

- Бляха! - закричав він.

На його крик збіглися кілька людей, і уже за хвилину про цей інцидент знали всі. Незнайомку Влад прогнав, не бажаючи вплутувати в це. І бачити її не хотів - асоціювалася з Філіпом. Мертвим Філіпом.

Дівчата одразу почали дзвонити у швидку, до останнього не втрачаючи надію, тільки було пізно. Слідом приїхала поліція. Разом із ними прибігла Лариса Тимофіївна. Від такої картини сама мало в могилу не стрибнула. Дозволила на свою голову влаштувати вечірку, не заважала, але ж за цим може піти жорстке покарання. Вона була впевнена, що так і буде, але, як виявилося, передсмертна записка Філіпа зняла всі підозри з тих, хто відповідав за нього.

Розібравшись у ситуації, студентів розігнали по кімнатах, а туалет закрили нібито на ремонт. Цей цирк був зайвим, бо усі чудово знали, що там сталося.

Троє друзів чули перешіптування однокурсників, де прослизало ім'я Філіпа. Твердили, що він сам винен і по ньому помітно, наскільки сильно він не хотів жити, та інша маячня.

Влад знесилено дістав цигарку з пачки, підкурив в коридорі й завернув на кухню. Лєра з Колею йшли за ним. Мовчки. Здавалося, це сон, але задихалася від диму Лєра чомусь по-справжньому.

- Треба теж іти, - стримано сказав Влад. - Завтра на пари.

- Які можуть бути пари? - Лєра підняла на нього красні очі.

- Треба. Люди можуть щось бовтати. Ми маємо там бути. Раптом почуємо те, що пропустили.

- Ти маєш рацію, - погодився Коля. - Поліція явно чогось недоговорює. Самі все дізнаємося.