Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Ого-го! - голосно вигукнув Коля. - Очманіти методи.

- Зате вона позбавила мене своєї компанії, а інше - байдуже. Не вистачало ще нам із ним дівчат ділити.

Влада і справді це більше не хвилювало. Хоча неприємно згадувати, коли він повернувся з першої зміни в нічному клубі й застав напівголу Лоліту, що скакала на Кості, як ошпарена. Тоді він, як ні в чому не бувало, пішов ночувати до сестри, тому що перебувати у своїй кімнаті більше не міг. Ще й Філ до бабусі поїхав - довелося страждати одному.

Це була середина березня, а ще на початку Влад дізнався, що його дівчина разом із Мирославою знущалася з Лєри, потім дурочкою прикидалася. Він давно про все здогадувався, але розлучатися з нею не поспішав. Як людина вона йому набридла в перший день, але для чогось вона ще годилася, тут його все влаштовувало.

Якийсь час Влад терпів її, хоч і уникав. Через роботу не міг часто розважати, а Лоліті не вистачало уваги, тому вона набридала дзвінками й повідомленнями. Хоча Влад ненавидів нав'язливих людей - всі ці поцілунки, обійми на публіку, показуха в мережі - ніколи не бачив сенсу. А все його оточення вважало інакше: будь-яку подію просто зобов'язані зафіксувати на камеру і, головне, викласти в мережу, себе показати. На ділі ж усім насрати.

Цим його Лоліта і виводила: постійними цитатами, кожну фотографію з ним відмічала в історії з сердечками та смайликами, а йому блювати хотілося. У самого в інстаграмі всього кілька фотографій, а історії він викладати не вмів і мріяв про людину, яка б його зрозуміла. Серед дівчат таких, на жаль, не знаходив. Він і не шукав, адже спати можна з ким завгодно, а кохати - воно йому не треба.

Лоліта не довго страждала за ним і через пару тижнів після розставання стрибнула в ліжко до Кості. Можливо, це був єдиний раз, тому що вони один одного точно не цікавили. Костя і сам був радий помститися за все хороше, тому не зміг відмовитися від такої пропозиції. І Влад це розумів. Після того випадку два сусіди вдавали, ніби нічого не сталося, і жодного разу не заговорили про це. Та й ставлення одне до одного в них не змінилося, бо ворогували вони завжди: все почалося на колишній роботі, де був Влад, і не закінчилося після його звільнення.

Лоліта немов відчула, що про неї говорять і підійшла.

- Лєро, що за брюнетка виходила з вашої кімнати? Новенька чи що?

- А, точно! - раптом згадала Лєра. - До мене мали когось заселити.

- Хіба ви ще не познайомилися?

- Не встигли, бо я давно в кімнаті не була, а зараз занадто п'яна для такого. Повернуся, як протверезію, інакше випадково отрую її запахом перегару.

Уявивши таку картину, засміялися навіть ті, хто стояв в іншій частині кухні й не брав участі в розмові.

- Тоді тобі варто повернутися під ранок, - до них підійшла Мирослава. - Коли вона точно спатиме.

Звістка про нове обличчя декого порадувала, але тільки не Влада. Він стиснув порожній стаканчик і відкинув його на підвіконня.

- Не дай боже вона зайняла моє ліжко... ніколи цього не пробачу.

Лєра закотила очі.

- Що ти одразу починаєш? Вільне ще одне ліжко, хоча відсувати його я не буду, змирися.

- Мені потрібне моє біля вікна.

- Тоді я тобі нагадаю, що це кімната дівчат.

- А ти до чого? Ти вже давно не дівчинка.

- Гівнюк, - буркнула Лєра.

- Так швидко знайшлася заміна Єві, - підкреслив Коля. - Ви не знаєте, куди вона зникла?

- Не знаю, - відповіла Лєра. - Та записка нічого не пояснила. Треба їй в інстаграмі написати, якщо не забуду.

- Марку своєму ти ж не забуваєш написати, - пригадав Влад.

Він піднявся і висунувся у вікно. Спочатку дія алкоголю не відчувалася, немов не пив зовсім, а, побувши в цій накуреній кухні, ефект став більш помітним.

- Чим Марк вам так не подобається? Вам Філ щось розповів? - Лєра прикусила губу, її обличчя сповнилось роздратуванням і злістю.

- А є що розповідати? - поцікавився Коля.

- Та не дуже.

Лєра опустила очі. Усередині неї клубком згорнулися історії, які вона воліла ніколи не згадувати. Її завжди дивувала вдавано шляхетна манера поведінки Марка і його холодний аристократизм, що розсіювався, як тільки вони залишалися наодинці. Він був чудовим актором – ідеальний для фото, для зустрічей з друзями… тільки не для неї.

Найбільше Лєру дратував той факт, що друзі мають рацію. Не знаючи всіх деталей, хлопці постійно поливали його брудом, хоча на це не було жодного приводу. Лєра й сама не хотіла скаржитися на свій вибір, бо, крім неї, ніхто не в змозі щось виправити. До того ж вона вже не бачила свого майбутнього без Марка, боялася, але повільно йшла в прірву.  

Вони познайомилися так по-дурному, але так кумедно. Вона буквально закохалася в його посмішку, коли він випадково облив її водою з калюжі. Лєра бігла з магазину до гуртожитку. У легкій курточці з парасолькою хотіла швидше перебігти дорогу, не бажаючи мокнути зайві секунди під дощем, і тут з'явився він на своєму чорному позашляховику. Пролетів повз, окропивши її з ніг до голови. Будь-хто інший проїхав би, але не Марк. Повернувся, попросив вибачення, ще в ресторан запросив, щоб загладити провину. Все було як у казці... перші пару місяців. Потім він зняв маску і показав себе справжнього. Людина, що ненавидить будь-який прояв емоцій. Він навіть злився з кам'яним обличчям. Тікати було пізно, Лєра змирилася.