Читати книгу - "Стів Джобс"

З’ївши омлети в кафе, ми повернулися до його будинку, і він показав мені всі моделі й архітектурні рисунки. Як і слід було очікувати, запланована яхта була елегантною та мінімалістською. Тикові палуби були ідеально гладкими й не заплямовані ніяким спорядженням. Як і в магазині Apple, вікна кабіни вражали розмірами — майже від підлоги до стелі, і основна житлова площа була спланована так, щоби стіни були скляними, 12,4 метра завдовжки та 3,1 метра заввишки. Він найняв головного інженера магазинів Apple, щоби той розробив для нього спеціальне скло, яке могло би забезпечити структурну підтримку.

На той час яхту вже конструювала нідерландська фірма, яка виконувала будівництво яхт по проекту замовника, Feadship, але Джобс продовжував бавитися з дизайном.

— Знаю, що може так статися, що я помру й залишу Лорін напівзбудовану яхту, — сказав він. — Але я мушу продовжувати робити це. Якщо я не продовжуватиму, то означатиме, що я от-от помру.

Вони з Пауел мали святкувати свою двадцяту річницю шлюбу через декілька днів, і він визнав, що не завжди цінував її так, як вона того заслуговувала.

— Мені дуже пощастило, тому що, одружуючись, ти не знаєш, у що вступаєш, — сказав він. — У тебе є якесь інтуїтивне відчуття. Я не міг би зробити вдалішого вибору, оскільки Лорін не лише розумна й вродлива, але також виявилося, що вона дуже хороша людина.

На якусь мить йому на очі набігли сльози. Стів говорив і про інших жінок, із якими колись зустрічався, зокрема про Тіну Редс, але сказав, що зрештою зупинився на найкращій людині. Він також роздумував про те, наскільки егоїстичним і вимогливим бував сам.

— Лорін доводилося справлятися з цим, а також із тим, що я захворів, — сказав він. — Я знаю, що життя зі мною — аж ніяк не льодяник на паличці.

Серед його егоїстичних звичок було те, що він часто не пам’ятав про річниці й дні народження. Але цього разу він запланував влаштувати дружині несподіванку. Вони одружилися в готелі «Авані» в Йосеміті, і він вирішив повезти Лорін туди на їхню річницю. Але коли Джобс зателефонував до готелю, всі місця були зарезервовані. Тож він попросив адміністрацію готелю звернутися до людей, які зарезервували номер, у якому вони з Пауел колись зупинялися, і попросив їх поступитися.

— Я запропонував заплатити за ще одні вихідні, — пригадував Джобс, — а той чоловік був дуже приємним і відповів: «Двадцять років! Забирайте, будь ласка, номер ваш».

Він знайшов світлини з весілля, які зробив друг, і замовив друк цих знімків на тлустому картоні великого розміру й помістив їх у елегантну коробку. Понишпоривши в своєму iPhone, Стів знайшов нотатку, яку написав, щоби покласти разом зі світлинами, й прочитав її вголос.

Ми не знали багато одне про одного двадцять років тому. Нас вело шосте чуття; ти вибила землю мені з-під ніг. Коли ми одружувалися в «Авані», надворі сипав сніг. Минули роки, народилися діти, було багато хорошого, було складно, але ніколи не було зле. Наша любов і взаємоповага залишилися з нами й зміцніли. Ми пройшли стільки всього разом і зараз повернулися туди, звідки почали свій шлях двадцять років тому, — старшими, мудрішими, зі зморшками на наших обличчях і серцях. Тепер ми знаємо багато житейських радощів, страждань, таємниць і дивовиж, і все ж ми тут, удвох. Знаєш, мені так і не вдалося зіпнутися на ноги.

До кінця читання він плакав так, що не міг себе контролювати. Коли він трохи зібрав себе докупи, то зауважив, що також підготував підбірки світлин для кожного зі своїх дітей.

— Подумав, що їм може бути приємно побачити, що я був колись молодим.

iCloud

У 2001 році Джобс мав таке бачення: персональний комп’ютер слугуватиме «цифровим центром» для різноманітних пристроїв, як то музичні плеєри, відеомагнітофони, телефони й таблетки. Це зіграло на руку компанії Apple при створенні інтегрованих продуктів, простих у використанні. Таким чином компанія змінила свій статус із нішової комп’ютерної компанії високого технічного рівня на найбільш вартісну технологічну компанію в світі.

До 2008 року Джобс розробив стратегічне бачення щодо наступної хвилі цифрової ери. В майбутньому, як він вірив, настільний комп’ютер уже не буде слугувати цифровим центром для вашого контенту. Весь контент переміститься «на хмарку». Іншими словами, ваш контент буде зберігатися на віддалених серверах, якими управлятиме компанія, котрій ви довіряєте, і він буде доступним для вас будь-де на будь-якому пристрої. Потрібно було три роки, щоби він міг довести це.

Стів почав із неправильного кроку. Влітку 2008 року він запустив продукт, який називався MobileMe, дорогий (99 доларів на рік) передплатний сервер, який дозволяв користувачам зберігати телефонні книги, документи, зображення, відео, електронні листи й календар віддалено в «хмарці» та синхронізувати їх із будь-яким пристроєм. У теорії, вам потрібно було просто взяти свій iPhone чи будь-який комп’ютер і отримати доступ до будь-якого аспекту вашого цифрового життя. Проте тут існувала велика проблема: сервіс, якщо використовувати термінологію Джобса, був відстійним. Він був складним, пристрої погано синхронізувалися, а електронні листи й інші дані час від часу зникали в етері. «MobileMe від Apple має занадто багато недоліків, щоби вважатися надійним», — так звучав заголовок в огляді Волта Мосберґа у Wall Street Journal.

Джобс лютував. Він зібрав колектив проекту MobileMe в аудиторії в одному з корпусів Apple, вийшов на сцену й запитав: «Хтось може мені пояснити, що має робити MobileMe?». Після того як члени команди запропонували свої відповіді, Джобс відстрілив: «То якого хріну він того не робить?». Протягом наступної півгодини лаяв їх як хотів.

— Ви зганьбили репутацію Apple, — шумів він. — Ви маєте ненавидіти одне одного за те, що так підвели її. Мосберґ, наш друг, більше не пише хороших статей про нас.

Перед усіма присутніми він звільнив керівника колективу проекту MobileMe й замінив його на Едді К’ю, який завідував інтернет-контентом в Apple. Як назвав це Адам Лешинські з часопису Fortune в критичному розгляді корпоративної культури Apple, «відповідальність строго нав’язується».

До 2010 року стало зрозуміло, що Google, Amazon, Microsoft та інші намагалися стати компанією, яка б найкраще зберігала споживацький контент і дані в «хмарці» й могла синхронізувати їх на різних пристроях. Тож Джобс подвоїв зусилля. Як він пояснив мені тієї осені:

Нам потрібно бути компанією, яка управляє стосунками користувачів із «хмаркою», забезпечує потік музики й відео із «хмарки», зберігає зображення та інформацію і, можливо, навіть медичні дані. Apple першою