Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. 📚 - Українською

Читати книгу - "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."

313
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр." автора Поліна Вікторівна Жеребцова. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 179 180 181 ... 193
Перейти на сторінку:
стягнення ст. 192» від Цариці.

Мамі Алхазур і Кайла не платять. Дали трохи їжі.

Кошеня, яке ми принесли їм, прижилося. Воно помирало на вулиці, голодне. Вони назвали його Кузею.

П.

21.09.

Ґапур в «Известиях» мені зрадів. Він упіймав сивого спортивного журналіста (того самого, який обзивався) і змусив танцювати для мене лезгинку! У такий спосіб Ґапур мене веселив. Старенький журналіст-хам кумедно тупцював на місці, мов селезень, що не могло не смішити. З магнітофона линула чеченська музика! Коли я зібралася йти, Ґапур зненацька нахилився й поцілував мені руку.

У мене від подиву мало мову не відібрало. Спортивний журналіст, побачивши це дійство, остовпів, дико витріщивши очі. Тут до кабінету забіг головний шеф «Известий», тато Алана, і дружньо гукнув:

— Поліно, Ассаламу ‘алейкум!

Я зніяковіла від загальної привітності й швиденько пішла.

23.09.

Щодня стрілянина! Напиваються і стріляють російські солдати. «Нажираючись» горілки, колобродить чеченська міліція — пальба з автоматів повсякчас. Коли цей кошмар скінчиться?

Мене цікавить іще ось яке питання: чому чеченців приймають у Європі і дарують усілякі блага, а нещасних російськомовних людей, які постраждали і від війн, і від місцевих бандитів, ні? Усіх людей із Чечні визнати біженцями! Або самій Чечні дати незалежність і більше сюди ніколи не потикатися!

Наші негаразди тривають: захворіла кішка Карина. Кашляє. Чхає. У неї температура! Ніс вогняний.

Мене не пускали в міністерство до Муси. Охорону попередила Цариця. Дотелефонуватися до Муси неможливо. Працівники його відділу беруть слухавку й відповідають:

— Тут такий не працює!

Муса попередив, що так воно й буде. На війні як на війні! Єдина радість: Ґапур виграв у лотерею! Я за нього рада. Він чесна й порядна людина. Виграв не так уже й багато, але обіцяв усім зробити подарунки.

P. S. У лікарні лікар послухав серце. Сказав:

— У вас серцева вада!

Від останніх подій почався на нервовому ґрунті тик ока. Роблю дихальні вправи з йоги. Нічого, я й не в такі потрапляла халепи. Виживу!

25.09.

Була в лікарні. Вада серця не підтвердилася, але є шуми. Невропатолог сказав, що в мене сильний стрес і мені потрібна психологічна реабілітація (хто б її ще надав!). Зробили кардіограму й виписали силу-силенну ліків.

Юрист у Національній бібліотеці, побачивши наказ про «дисциплінарне стягнення від ст. 192», сильно сміявся, що воно зовсім безграмотне. Сказав:

— Воно порушує відразу п’ять пунктів Трудового кодексу РФ!

Потім юрист склав лист у прокуратуру Ленінського району, який я відправила.

До речі, Цариця не віддала мені зарплату за серпень. Їсти нічого.

15.00. Знов у лікарні мені зробили два уколи: гостра серцева недостатність. Лікар поліклініки № 6, до якого ми звернулися на наполегливу вимогу докторів із лікарні з проханням виписати мені лікарняний, спершу відмовляв! Він заявив, що і йому не подобається моє прізвище! Симпатична медсестра, Малка, накричала на нього:

— Ти хочеш, щоб дівчина померла? Не бачиш, їй погано з серцем!

А моя мама заявила, що зараз піде до завідувача. Після чого старий лікар усе-таки виписав лікарняний.

Сусідка з поверху, Хазман, літня чеченка, довідавшись про наші халепи, дала булочок і варення. Вона зве мене Фатима.

Іноді разом із Хазман ми дивимося серіал «Клон». Я хочу навчитись танцювати, як героїня серіалу Жаді. У Жаді погана історія — вона мусульманка, а покохала християнина!

28.09.

В організації «Меморіал» у допомозі відмовили, сказавши, що подібними дурницями, як у мене на роботі діються, не займаються. Сказали:

— Наймайте собі адвоката!

Мама повідомила Царицю, що я хворію.

У газеті «Трудяга» співробітниця несподівано дала 300 р. у борг на ліки. Виручила.

Кайла й Алхазур здають дітей у дитбудинок. Моїй мамі хлопчиків жаль, вони полюбили її, слухаються.

Сьогодні в Національній бібліотеці Зура передала для мене фото. На ньому я, вона, директор бібліотеки й велика чеченська артистка Зінаїда Ісакова.

Із Зурою ми міцно подружились. А познайомились так: одного разу я прийшла по книжки, і ми розговорилися про вибух. Я сказала:

— Учора біля пам’ятника Трьом дурням знову підірвали машину.

— Ні! Ні! — поправила мене Зура. — Біля пам’ятника Трьом героям!

Я від несподіванки аж книжки впустила: річ у тому, що в Чечні народ називає цей об’єкт «Троє дурнів» або «Стрілка трьох дурнів». Я, піддавшись загальному невігластву, повторила фразу, навіть не замислюючись. Тепер я завжди кажу: пам’ятник Трьом героям. Дякую, Зуро!

П.

29.09.

Я і мама були в організації, яка займається психологією. Перші тести безкоштовні. Потім оголошено тренінги за гроші. Багато людей ведуться на обіцянки, що можна забути війну, і віддають останні гроші. Я вирішила написати про цю організацію статтю.

Отриманий у ході психологічного експерименту результат виявив, що в мене неймовірно розвинене володіння собою та наполегливість, зате є проблеми з самокритикою. А в мами тест видав такий результат: вона активна й наполеглива, але депресивна. У тестах було дев’яносто нібито незначущих питань, на які слід було відповісти. Потім дані вводились у комп’ютер, і той видавав результат.

Місцеві жителі, які прийшли до цієї організації, здивовано дивились, як вилазить із принтера папірець, «де все про них написано». Я поставилася до цього процесу з великою часткою скептицизму. Звичайно, щось у результатах тесту обов’язково зійдеться, і клієнта «впіймано». Він платитиме далі, щоб негативний складник його сприйняття усунули «мудрі знавці».

Нас умовляли пройти тренінг, але я, взявши маму (якій, до слова, все дуже сподобалось), швидко пішла з цього «зцілювального психологічного центру».

30.09.

Дотелефонувалася до Муси! Виявляється, він не знав, що я його шукала. Ніхто не передав йому, що я дзвонила більш ніж двадцять разів. Я домовилась зустрітися з ним біля головпошти, але, щоб не прийти першою, сховалася за дерево і дивилася — чи прийде він. Прочекала близько години і страх як розлютилась. Уже вирішила піти в Національну бібліотеку, до моєї любої Зури, і по дорозі зустріла Мусу!

Він весь цей час стояв на сусідньому розі й чекав на мене. Півтори години прочекав! Телефонів немає — ми ніяк не могли дізнатися, що чекаємо одне одного, стоячи поряд.

Він запросив мене в багатолюдне кафе. Я як слід наїлась. Удома або макарони, або хліб. Товстішаю, а їсти все одно хочеться.

Муса читав мені свої вірші, а я йому — свої. Я розповіла йому, що познайомилася з однією симпатичною людиною з уряду, але мені здається, що ця людина насправді — бандит. Муса сміявся й говорив, що все може бути. Чоловік з уряду тим часом запропонував мені свою допомогу.

1 ... 179 180 181 ... 193
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр."