Читати книгу - "Необхідні речі"

13

Кора відчинила двері спальні Чака й Майри і побачила саме те, чого й очікувала: та сука лежала гола у зім’ятому двоспальному ліжку, що мало такий вигляд, ніби воно останнім часом переживає важкий термін служби. Одну руку вона тримала позаду, схованою під подушки. Іншою стискала фотографію в рамці. Фотографія була розташована між м’ясистих стегон Майри. Здавалося, ніби вона з нею трахається. Очі Майри були напівзаплющені від екстазу.

– Оооо, Ел! – стогнала вона. – Ооооо, Ел! ОООООООО, ЕЕЕЕ-ЕЕЕЕЕЛЛЛ!

У серці в Кори здійнялися нажахані ревнощі, піднялися до горла, аж доки вона не відчула цей гіркий сік у себе в роті.

– Ах ти ж щуряка засрана, – видихнула вона й підняла пістолет.

У ту ж мить Майра глянула на неї, і Майра посміхалася. Вона видобула вільну руку з-під подушки. У ній вона стискала свій пістолет.

– Містер Ґонт попередив, що ти прийдеш, Коро, – сказала вона й вистрелила.

Кора відчула, як куля розрізала повітря їй біля щоки. Почула, як та глухо стукнула в штукатурку на лівому боці дверей. Кора вистрелила зі свого пістолета. Куля влучила у фотографію між Майриних ніг, розбиваючи скло й занурюючись жінці у верхнє стегно.

Крім того, куля залишила дірочку в лобі Елвіса Преслі.

– Дивися, що ти наробила! – завересканила Майра. – Ти застрелила Короля, пизда ти тупорила!

Вона тричі вистрелила в Кору. Двічі промахнулася, проте третій постріл поцілив Корі в горло й прибив її спиною до стіни, вивергаючи рожевий струмінь крові. Падаючи на коліна, Кора знову вистрелила. Куля зробила дірку в Майриній колінній чашечці й вибила її з ліжка. Тоді Кора долілиць завалилася на підлогу, а пістолет вислизнув їй з долоні.

– Я йду до тебе, Елвісе, – спробувала вимовити вона, але щось було страшенно, жахливо неправильно. Здавалося, навколо сама лише темрява, і нікого немає, вона одна.

14

Баптисти Касл-Рока, на чолі з преподобним Вільямом Роузом, і католики Касл-Рока, на чолі з отцем Джоном Бріґгемом, зійшлися біля підніжжя Касл-Гіллу з майже чутним хрускотом. Жодної ввічливої боротьби навкулачки, жодних правил маркіза Квінсберрі[164]. Вони прийшли, щоб видавлювати очі й відривати носи. І, вірогідно, вбивати.

Альберт Джендрон, кремезний стоматолог, який повільно закипав, але страшно клекотав, коли гнів досягав точки кипіння, ухопив Нормана Гарпера за вуха і смикнув його голову вперед. Разом з тим він у той же бік махнув своєю головою. Черепи зіткнулися зі звуком тріску глиняного посуду під час землетрусу. Норман затремтів, а тоді обім’як. Альберт кинув його вбік, ніби лантух із брудним одягом, і вхопив Білла Сеєрза, що продавав інструменти у «Вестерн Авто». Білл ухилився, після чого завдав удару. Альберт прийняв його прямісінько в обличчя, виплюнув зуб, узяв Білла у ведмежий захват і стиснув, доки не почув, як ламаються ребра. Білл запищав. Альберт перекинув його ледь не через усю вулицю, де поліцейський Морріс зупинився саме вчасно, щоб не переїхати чоловіка.

Тепер територія перетворилася на плутанину силуетів, які борюкалися, билися, дряпалися й кричали. Вони штовхалися, ковзали під дощем, знову підводилися, отримували стусани й стусали у відповідь. Через крикливі сплески блискавки здавалося, наче там відбуваються якісь дивакуваті танці, де треба штурляти партнерку на найближче дерево, замість того щоб алемандувати з нею, або встромлювати коліно своєму партнерові в пах, замість повторів до-сі-до.

Нен Робертс ухопила Бетсі Віґ’ю ззаду за сукню, поки Бетсі нігтями видряпувала татуювання на щоках Люсіль Дангем. Нен смикнула Бетсі до себе, крутнула нею і запхала їй у ніс два пальці аж по самі другі кісточки. Бетсі видала носовий вереск, ніби горном, коли Нен почала завзято трусити її за ніс туди-сюди.

Фріда Пуласкі хряснула Нен своєю сумочкою. Нен поточилася на коліна. Пальці з лунким ляскотом вийшли з носа Бетсі Віґ’ю. Коли вона спробувала підвестися, Бетсі вгатила її в обличчя, і Нен розпласталася по вулиці.

– Ти фука, ти мені діс ферефила! – запискотіла Бетсі. – Ферефила мені ДІС!

Вона спробувала наступити Нен на живіт. Та схопила її за ногу, викрутила й опустила колишню Бетті Ла-Ла обличчям на землю. Нен підповзла до неї, а Бетсі лише на це й вичікувала. За мить обидві котилися по вулиці, кусаючись і дряпаючись.

– ПРИПИНІТЬ!!!

– крикнув поліцейський Морріс, але його голос потонув у залпі грому, що трусонув усією вулицею.

Він дістав пістолет, навів його в небо… але не встиг натиснути на гачок, як хтось – Бог знає хто – вистрелив йому в пах одним із особливих товарів Ліленда Ґонта. Поліцейський Морріс повалився спиною на капот свого автомобіля, звідки сповз на вулицю, хапаючись за свій понищений секс-інструмент і силкуючись кричати.

Неможливо було сказати напевне, скільки войовничих християн принесли з собою зброю, придбану того дня в містера Ґонта. Небагато, та й озброєні загубили пістолети у веремії зі смердючими бомбами. Але принаймні чотири постріли було здійснено швидкою послідовністю, постріли, на які здебільшого не звернули уваги серед гучних криків і грому.

Лен Міллікен побачив, що Джейк Пуласкі націлюється пістолетом на Нен, яка дала Бетсі вирватись, а тепер намагалася задушити Міда Росіґньо. Лен ухопив Джейка за руку й смикнув угору, в набухле від блискавок небо, за секунду до того, як пістолет вистрелив. Тоді він опустив Джейків зап’ясток і переламав його через коліно, ніби паличку сушняка. Пістолет брязнув на мокру вулицю. Джейк завив. Лен відступив і сказав:

– Отак знатимеш, що…

Він не договорив, бо хтось вичекав моменту, щоб забити лезо кишенькового ножа йому в потилицю, перерізаючи Ленів спинний мозок біля стовбура.

Уже наближалися інші поліцейські автомобілі, шалено блимаючи блакитними сиренами серед омитої дощем темені. «Християнські солдати» не зважали на заклики з гучномовців припинити протиправні дії. Поліцейські спробували розбороняти натовп, але самі опинилися в горнилі сутички.

Нен Робертс побачила отця Бріґгема, довбана чорна сорочка якого була роздерта посеред спини. Він тримав преподобного Роуза за потилицю однією рукою. Іншу стиснув у міцний кулак і раз за разом лупив преподобного в ніс. Кулак влучав у ціль, рука на потилиці трішки сіпалася назад, а тоді повертала голову преподобного Роуза на позицію для наступного удару.

Верещачи на всі груди, ігноруючи стурбованих поліцейських штату, які казали їй – ледь не благали – зупинитися, зупинитися негайно, Нен відкинула Міда Росіґньо геть і кинулася на отця Бріґгема.

Розділ двадцять другий

1

Натиск грози сповільнив Алана так, що він мало не повз по дорозі, незважаючи на дедалі сильніше відчуття, що час став страшно, життєво важливим і якщо він не повернеться в Касл-Рок якнайшвидше, то може не повернутися взагалі. Тепер йому здавалося, що значна частка дійсно потрібної інформації весь цей час була в голові, замкнена