Читати книгу - "Вибрані твори"

лужанський з'їзд доказав точно неправдивість усяких балачок про кризу ревлітератури. Кожний співучасник і кожний із гостей з'їзду мав можливість пересвідчитися, яким швидким темпом іде і кількісний, і якісний зріст її. За чотирі роки свого існування «Плуг» із невеличкого літгуртка в сім охочих до літератури юнаків (а не письменників!) виріс у справжню письменницьку організацію, що дає (по числу творів) до 30% усієї загальної художньої продукції. Це серйозна культурна сила, що неабияк може впливати на широкі маси читачів (усього творів плужанських видано понад 1 млн. примірників).

Дві категорії плужан маємо: письменники, що уже випробували свої сили до революції чи в її перші роки, — і юнота, яка щойно завойовує собі місце на літфронті. В той час, коли значна частина перших, маючи певні традиції, обсяг тем, стиль і т. д. — не завжди може перейнятися патосом нового життя — друга категорія, літературний молодняк, ще не набув собі достатньої техніки, літературного вміння.

Відси й своєрідні літературні «ножиці», що на них загострилася увага всього з'їзду від початку до кінця його. Який не є швидкий зріст нашої молодої літератури, — він відстає від зросту культурних потреб читацької маси. Певний матеріяльний добробут населення радреспубліки після тяжких років руїни, пробуджена революцією свідомість широких робітничо-селянських мас, глибока політично-виховавча робота, що її провадиться під керовництвом компартії, — все це викликало таку «жажду на культуру», що її несила як слід задоволити при наших обмежених матеріяльних ресурсах, браці технічних засобів і кваліфікованої сили. На все це потрібний певний час, і він, чуємо, незабаром прийде. Але тепер, сьогодні, є певне розходження між культурним попитом і можливостями його задоволити. Як частина цієї кон'юнктури є «літературні ножиці».

Під гаслом суворої учоби, необхідности за всяку ціну підняти свою кваліфікацію пройшов ввесь плужанський з'їзд.

Говорилося багато про ту «жажду на генія», що часто-густо почувається в розмовах, статтях, дискусіях. Говорилося про те, що ставка на генія, якби він не був нам бажаний, є газардова[402] гра, що генії геніями, а масам потрібні й великі сили хоч би й не геніяльного письменства, що треба добиватися кваліфікації всієї письменницької маси заразом, що, крім самовдосконалення, величезну користь може дати колектив, організація, — та й уже дала, що наочно доказав «Плуг».

Але не одного «Плуга» треба українському читачеві. Після розпаду «Гарту» не стало в нас масової літературно-громадської організації пролетарської. ВАПЛІТЕ, що повстало на місці «Гарту», ставить собі інші завдання й інакше дивиться на мистецько-громадські проблеми. Цей, за образним виразом т. Коряка, «інкубатор для виробництва генія на предмет експорту за кордон» може відограти велику ролю в нашому письменстві, та, крім нього, життя вимагає настирливо ще й іншої організації — типу «Плугу», але з установкою на працю серед робітництва.

Швидкий рост українського робкорства запорука того, що така організація матиме надійні резерви. Наявність певної частини спролетаризованого літературного молодняка, окремі групи — периферійні організації «Гарту», «Молоту», «Жовтня» і т. д. — доказують, що деякі кадри пролетписьменників «масовиків» (в протилежність «індивідуалам») уже й тепер є. Українізація пролетаріяту, як проблема найближчого майбутнього, ще збільшує нагальність потреби організації масового об'єднання пролетписьменників. «Плугові», що має в своїх лавах досить спролетаризованого елементу, для правильної «дифузії» його в пролеторганізацію, для нормального існування як революційно-селянської асоціяції письменників — така пролетарська спілка настирливо потрібна.

Цим обмежились організаційні справи, як не згадати про літгуртки, взаємини з якими по суті були вирішені вже давно.

Ніхто на з'їзді і словом не обмовився за сміховинну пропозицію перетворити «Плуг» в організацію гуртків культурної самоосвіти, як то пропонувалося в літдискусії. Водночас з'їзд поставив за громадський обов'язок кожному своєму члену працювати в студіях і літгуртках, допомагаючи молоді здобути потрібні знання й виявити здібності. Організаційного керовництва літгуртками «Плуг» на себе не бере, залишаючи це органам політосвіти й тих інституцій, де ці гуртки існують. Літературні поради як цілим гурткам, так і окремим початкуючим письменникам «Плуг» уважає за свою неодмінну функцію, що падає почасти на журнал «Плужанин», якого вирішено надалі вести, поглибивши зміст при збереженні популярности викладу, — розраховуючи на актив літературного молодняка.

Таким чином, літгуртки — не хвіст, що його треба позбутися, не баласт, але й не складова частина письменницької організації, якою є «Плуг» і має бути наше масове пролетоб'єднання. Вони в загальній системі організації літературна сила.

Немає в цій системі ще й досі кадрів молодої марксистської критики. Ненормальність цього явища давно вже зауважувалася — одмітив ще раз плужанський з'їзд.