Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

обмежує царину розуму до дослідження світу, відкидаючи будь-яку підставу для пізнання божественного. Внаслідок такого розмежування філософія позбавляється від допоміжної ролі в теології й віднині може сподіватись на самостійний розвиток, зокрема як напрям у вивченні природи. У католицькому світі Контрреформація стає визначальною у посиленні конт­ролю й цензури, спрямованих на філософів та науковців. Окреслюючи умови для розвитку, католицька Церква посттридентського періоду не стає на заваді розвитку науки. Навіть усередині надмогутнього ордену Товариства Ісуса, чи то пак єзуїтів, математичні науки посідають вагоме місце, зокрема передовсім завдяки математику та астроному Христофору Клавію, котрому завдячуємо реформою календаря і який робить вагомий внесок у посилення авторитету єзуїтів та католицької Церкви.

Автономія

знання

Системи побудови світу

Космологія та астрономія

Антоніо Клерікуціо

Заміна геоцентричної системи побудови світу на геліоцентричну, створену Коперником, перш ніж утвердитись, забере кілька десятиліть. Одразу після оприлюднення твору Коперника De revolutionibus (1543 р.) нова система побудови світу натрапляє на потужний опір найрізноманітнішого походження: теологів, фізиків та астрономів. Потенційний конфлікт між геліоцентричною системою побудови світу та Святим Письмом вирішив Кальвін, переконавши, що коли в останньому йдеться про природні явища (тобто такі, що не стосуються Творіння та Спасіння), його слово підлаштовується під поняття, властиві пересічним людям. Отже, якщо між Святим Письмом і здобутками науки виникає суперечність, варто не зважати на Святе Письмо, а йти слідом за наукою.

Побудова всесвіту за Арістотелем і система Птолемея

На початку століття загалом загальноприйнятою є побудова всесвіту за Арістотелем, яку середньовічні філософи пристосували до християнства: Земля нерухома й розташована в центрі всесвіту, який міститься всередині сфери, утвореної непорушними зорями. Небесні тіла мають геть відмінну від земних природу та властивості: перші складаються з п’ятої стихії (елементу), який є незмінним (aither) і, оскільки є досконалими, за природою рухаються рівномірно по колу, яке вважали досконалою фігурою, бо не має ні початку, ні кінця. Земний світ — це світ відтворення та тління, який складається з чотирьох стихій (елементів): земля, вода, повітря, вогонь. Планети обмежені сферами, центром яких є Земля. Рушійну силу сфер становить Першодвигун, чи то пак основний двигун, позаяк є чистим актом, непорушним та бездіяльним, рухаючись подібно до об’єкта любові. Основний двигун, ототожнюваний християнськими філософами з Творцем, рухається завдяки прагненню до досконалості, яке він викликає в останній сфері, що передає рух до нижчих сфер; за кожною сферою наглядають окремі розуми чи янголи. В Арістотелевому всесвіті протистояння земного і небесного світів не виключає випадкового зв’язку між Небом і Землею. У філософії Арістотеля, зокрема у подальших його працях, увесь земний рух залежить від руху небесних тіл.

Побудові світу за моделлю гомоцетричних Арістотелевих сфер властива одна слабина: вона не пояснює різниці в яскравості (а відтак, і у відстані до Землі) планет, які помітні під час спостереження. Астрономи дотримуються Птолемеєвої моделі, що грунтується на математиці, якій бракує пояснення з погляду фізики. Птолемей (ІІ ст.), достоту як і після нього астрономи, принаймні до Коперника (1473—1543), мав на меті «рятувати явища», тобто пояснити на перший погляд нерегулярний рух небесних тіл із погляду математики, через сукупність колових рівномірних рухів. Спільним для філософів та астрономів є переконання, ніби небесні тіла рухаються по колу рівномірно. У системі Птолемея застосовано низку складних математичних конструкцій, які називають епіциклом, ексцентром та еквантом для пояснення нерівномірного руху планет.

«Рятувати

явища»

Микола

Кузанський

У західноєвропейських християнських країнах астрономія, що належить до семи вільних мистецтв, має математичний чи споглядальний характер, а все, що стосується небесних тіл, обговорюється в царині філософії. Між Арістотелевою концепцією про гомоцентричні сфери та Птолемеєвою моделлю епіциклів та ексцентрів існує суперечність, яка, попри всі спроби віднайти компроміс, зберігатиметься протягом цілого XVI ст. Найприкметніший випадок, коли Аверроес (1126—1198), а згодом йому в Чинквеченто наслідували кілька італійських послідовників, як-от Алессандро Акілліні (1463—1512), відкинув систему Птолемея як таку, що не узгоджувалася з гомоцентричними сферами побудови всесвіту за Арістотелем. Веронський лікар Джироламо Фракасторо (1478—1553) погоджується із Арістотелевими гомоцентричними сферами, але скорочує їх число, відкидаючи ті, що потрібні для нейтралізації тертя, що виникає під час взаємодії кожної пари сфер. Він пояснює видиму різницю в яскравості планет різною щільністю небесних сфер. По-новому відкриті напрями античної філософії гуманістів, як-от платонізм, стоїцизм, епікурейство, дуже повільно впливають на науку про космос. Німецький філософ-неоплатоніст Микола Кузанський (1401—1464) на підставі теологічних свідчень переконує, що всесвіт не може мати ні нерухомого центру, ні чіткого кінця, оскільки увесь всесвіт відбивається у будь-якій точці. Отже, Землю не можна вважати центром усесвіту, і не можна вважати, що вона перебуває в цілковитому спокої. Італійський гуманіст Челіо Кальканьїні (1479—1541) наголошував у творі під назвою Quod caelum stet, terra moveatur («Небо непорушне, а Земля рухома»), написаному в 1520—1524 рр. і оприлюдненому посмертно в 1544 р., на тому, що цілком можна вважати, ніби Земля здійснює добовий оберт навколо своєї осі. На його думку, Земля в такому разі оберталася б набагато повільніше за вкрай стрімкий рух небес.

Через брак будь-яких астрономічних доказів, адже автор не знався на астрономії, а також запізнілу публікацію твору (який видано за рік після De revolutionibus Коперника) гіпотеза Кальканьїні не справила значного впливу на дискусії про системи влаштування світу.

Система Коперника

Геліоцентрична,