Читати книгу - "Українська література 17 століття"

11 Плачет наша братія, доставшися в руки врага Креста Христов а...— Йдеться про православних, підкорених османо-турецькими завойовниками, які в XIV—XV ст. захопили більшість країн Балканського півострова, а в XVI ст. Молдавію і Буковину.

11 ... пса дикого ув’язать при гробі свої м...— Ідеться про турків-османів, які в XVI ст. підкорили Палестину.

20 ... врага... в мамлюцькой особі...— Тобто злих духів, чортів, нечисту силу, втіленням яких є мамлюки — воїни в середньовічному Єгипті, загони яких формувалися переважно із невільників тюркського і кавказького походження. В XII ст. з них було утворено урядову гвардію, яка в XIII ст. захопила владу в державі; у XVI ст. державу мамлюків підкорила турецька Османська імперія; типологічно мамлюки-воїни відповідали турецьким яничарам, війську, формованому з молодих полоне-них-хрнстиян, примусово навернених в іслам; терміни «мамлюки» і «яничари» часто ототожнювались.

21 везглов’єм слова подлоктіду ш.— Крилатий вираз на означення пропаганди єзуїтів, які «підмощують подушки слів під лікті душ».

22... зратуєт вас од риби, з пащек б і с а - с в і т а...— Йдеться про уявлення пекла і його репрезентанта Ада, а також гріховності «сього світу» у вигляді «риби», «великого кита», морського чудовиська, яке ковтає, грішників, засуджених на страшному суді; зображується на іконах і гравюрах, що змальовують картину страшного суду.

23 ... з в і з д а трьом віщком Христа означає т...— Натяк на євангельський різдвяний сюжет про те, як «звізда», рухаючись по небу, привела трьох східних мудреців до Віфлієму: тут вони принесли дари і віддали шану немовляті Христу (див.: Євангеліє від Матфея, гл. 2, ст. 9—1 і).

Касіян С А К О В И Ч

Касіян Сакович народився близько 1578 р в селі Потелич, на Львівщині, в родині православного священика. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р постригся в ченці, змінивши світське ім’я Калікст на чернече Касіян. З 1620 по 1624 p., після Івана (Йова) Борецького, став ректором київської братської школи. Після 1624 р. переїхав до Любліна, де був проповідником при православному братстві. 1625 р. прийняв унію

і став архімандритом Лубенського монастиря на Волині. З 1639 р. мандрував. 1641 р. прийняв католицизм і вступив до чернечого ордену августинців. Помер 1647 р. в Кракові католицьким капеланом. Теолог-полеміст, філософ, перекладач, педагог і поет. Крім віршів па погреб Петра Конашевича-Сагай-дачного, написав польською мовою філософський трактат «Арістотелеві проблеми» (Краків, 1625), збірку весільних і погребових промов (Ярослав, 1626) та кілька полемічних творів, спрямованих проти православ’я, серед яких виділяється трактат «Перспектива» (Краків, 1642).

Вірші на жалосний погреб... Петра Конашевича Сагайдачног о.:.— Урочиста декламація, яку було написано Касіяном Саковичем на смерть гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, що сталася у квітні 1622 р: від ран, одержаних під час Хотинської битви. Декламацію проголосили двадцять учнів київської братської школи. 'Іого ж року ця композиція, доповнена описом герба Запорізького війська, передмовою та зверненням «До чительника», вийшла окремою книжкою з друкарні Києво-Печерської лаври.

Подається за публікацією у кн.- Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 322—338.

1 Петро Конашевич Сагайдачний (? 1622) — гетьман

українського реєстрового козацтва; під його командуванням козаки здійснили успішні походи проти султанської Туреччини і Кримського ханства. В Хотинській війні 1620—1621 pp. Сагайдачний очолював сорокатисячне козацьке військо, яке разом із польською армією завдало поразки турецько-татарським силам. Дбав про зміцнення козацтва, але водночас ішов на компроміси з урядом Речі Посполитої Брав участь у поході польського королевича Владислава 1618 р. на Москву, проте 1620 р. вів переговори з царем про прийняття козаків на російську службу, відіграв істотну роль у відновленні 1620 р. православної ієрархії на українських і білоруських іємлях. Похований у київському Братському Богоявленському монастирі.

2 Школи київські — тобто київська братська школа.

3 С і м — біблійний старозавітний персонаж, один із синів Ноя; за Біблією, родоначальник семітів.

4... покрив отчії е е к р с т а. За біблійною легендою, Ной, упившись виноградним соком, заснув і лежав голий; Хам — третій його син — почав насміхатися з нього, а Яфет і Сім прикрили батькову голизну За це вони одержали від Ноя таке благословення: «Хай розпросторить бог Яфета, і хай вселиться він у шатрах Сімових. Ханаан же (нащадки Хамові) хай буде рабом йому» (Перша книга Мойсеева буття, гл. 9, ст. 18—27)

5 Олег (?—912) —давньоруський князь із варягів-норманнів, був правителем у Новгороді при малолітньому Ігорі Близько 882 p., вбивши Аскольда і Діра, заволодів Києвом; воював із древлянами й уличами, боровся проти хозарів, ходив походом на Візантію і примусив греків укласти вигідний для Русі договір. За літописним переказом, припливши під Цариград, Олег наказав своїм воям витягти кораблі на берег, поставити їх па колеса, напнути вітрила і під сприятливим вітром іти «з поля до города» Греки злякалися і погодилися на мир. Русичі ж, уклавши договір, повісили щити свої на воротях Цариграда, знаменуючи цим перемогу

6 Володимир Святославич (? 1015) великий князь

київський, за якого було завершено об’єднання східнослов’янських земель у складі Київської Русі і запроваджено християнство (988—989), по смерті церква оголосила його «святим»

7 О л ефір — тобто Олефір Голуб (? 1628), якого було обрано

гетьманом реєстрових козаків по смерті Петра Конашевича-Сагайдачного; гетьманував у 1622—1623 pp.

8 Стефан Почаський припускають, що це майбутній Софроній Почаський, автор «Євхаристиріону» (1632)

9 Сенека — тобто Люцій Анней Сенєка (бл. 4 до н. е 65 н. е.), римський політичний діяч, філософ, письменник; його філософсько-етичні погляди, викладені головним чином у «Листах до Люцилія», стали одним

із джерел християнської ідеології, проповідував марність людського існування, покірність долі, стійкість у боротьбі із злигоднями

10 ... в том тогорочном бо ю... На полі першодруку вказівка. «В Волоіпех. Рок 1621» Йдеться про Хотинську битву 1621 p., у якій об’єднані польсько-українські сили розбили султанську армію. У цій битві брало участь сорокатисячне козацьке військо, очолюване гетьманами Яковом Бородавкою і Петром Конашевичем-Сагайдачним.

" К о д р у с (Кодр; ? — 1068 до н. е.) — афінський цар; під час війни афінян із дорянами оракул прорік, що афіняни переможуть, якщо їхнього иаря буде вбито; Кодр переодягся в просту одежу, пробрався у табір дорян, навмисне зчинив сварку і був убитий. На полі першодруку вказівка на джерело: «Юстинус, книга II»

12 J1 е о н і д е с