Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

— Ви не приймали жодних рішень замість мене, — промовила

вона. — Це розплата за мої гріхи. Принаймні не відмовляйте

мені в праві назвати їх своїми.

Її погляд перестрибнув із камери на щось інше поза екраном.

Губи стиснулися в тоненьку смужечку, і вона урвала зв’язок.

Бугай ледве поборов бажання знову її негайно набрати, хоч би

й для того, щоби знати, в чім річ. Та в нього не було на це часу.

Мусив квапитися. Безрезультатно спробував зв’язатися із Руїс

в інфраструктурній та Ченем. Цікаво, скількома же

прихильниками Ешфорд обзавівся серед командного складу?

Бугай вилаяв себе за те, що пропустив його на своєму радарі. От

тільки ж у нього було стільки роботи…

Спробував набрати Сем, і вона відповіла майже миттєво.

— У нас проблема, — сказав він. — Ешфорд намагається

відвоювати корабель. Безпека вже за ним.

— І машинний, — сказала Сем.

Бугай облизав губи.

— Ти де, Сем?

— Прямо зараз? Цікаво, що ти запитав. Я в машинному.

Ешфорд пішов хвилин п’ять тому. Залишив тут список своїх

забаганок, які я нібито маю виконати, і два десятки чуваків зі

зброєю і позбавлених гумору. Бугаю, в цього мужика дах потік.

Я серйозно. Він і раніше був кінченим, але… Він хоче, щоб

я знищила йому Кільце. Твоя фішка з комунікаційним лазером?

Так от, він хоче його «розігнати».

— Ти певно жартуєш.

— Ніт.

— Він хоче роздовбати в ядерний попіл нашу єдину дорогу

додому?

— У нього це зветься порятунком людства від чужопланетної

загрози, — із приязню в голосі пояснила Сем. Хоча погляд у неї

лишився суворий.

— Ну, гаразд, — проказав на те Бугай, хоча це якраз було геть

не гаразд.

— А ще він дуже тобою не задоволений. Ти десь у надійному

місці?

Бугай озирнув коридор. Укриття тут не знайти. Та й навіть

якщо знайти, він — чоловік в модифікованому механічному

ходуні для вантажних робіт і мертвим у нижній половині

хребтом.

— Ні, не думаю.

— Може, варт було би кудись піти?

— Мені ніде пересидіти, — пояснив Бугай.

На тому кінці лінії хтось гукнув Сем, і вона мусила відірвати

погляд від екрана.

— Я намагаюся нашкребти собі трохи техніків, скільки

зможу, — крикнула вона у відповідь. — Усе трошки

розладналося. Мала невеличкий клопіт із тим, щоби ледь

змінити закони фізики і змусити їх працювати на нас. Якщо ви

ще не помітили.

Знову щось прокричав перший голос. Слів було не розібрати, але Бугай за тембром упізнав Ґарзу. Хлопця, який завжди тягав

колби з кавою для всіх у безпеці, хто застряг був на зміні. Ґарза

один із них. Шкода, що не розкусив його раніше, подумав Бугай.

Після катастрофи треба було частіше з ними всіма спілкуватись.

Як же він усе це пропустив?

Це все його провина. Він у всьому завинив.

З екрана знову дивилася Сем. На нього.

— Гаразд, любчику, — проказала вона. — А тепер тобі варто

було би десь зникнути. Топай на другий рівень, сектор М. Там

чимало вільного простору. Коди на всіх дверях ще заводські —

одні нулі.

— Чому досі ще заводські?

— Бо на тому складі нічого немає, ти мій начальничку.

А заміна кодів на замках до порожніх приміщень ніколи не мала

найбільшого пріоритету в моєму списку завдань. Невже час це

обговорити?

Бугай вибачився.

— Пусте, — відмахнулася вона. — Ми всі зараз трошки

стресуємо. От не треба передчасно лізти на них напролом, а то

голови не зносити. А Па…

— Па в курсі. Теж прямує до безпечного місця.

— Тоді гаразд. Я спробую тобі роздобути допомогу.

— Ні, — відрізав Бугай. — Нам не відомо, кому можна довіряти.

— Мені відомо, — не погодилася Сем. — Давай не

гиркатимемося перед дітьми.

У коридорі, фактично в медцентрі, пролунав чужий голос, який відволік його від розмови. Не стогін поранених