Читати книгу - "Вибрані твори"

Ох, ці істини! Доводиться історію Галілея пригадувати, як він сучасним йому Гукам і Коцюбам їхню істину, що земля на одному місці стоїть, ніяк поворухнути не міг. Далі трохи порозумнішали — пересвідчилися. Може, так і з «КіП'ом» буде? Підождемо, а тим часом на осінь (вересень) готуватимемо альманах ч. З, де теж темами і викладом їх себе не обмежуватимемо, бо ясно, що наші альманахи не для масового селянського вжитку та ще з ціною ДВУ[411].

 весни 1925 року, на з'їздах «Гарту» й «Плуга», загострилась так звана літературна дискусія, що коріння свої має в далекому минулому і являється по суті новим етапом тих суперечок про шляхи розвитку культури на Вкраїні, що точилися між найкращими проводирями українського культурно-громадського життя ще 70 років тому (Куліш[413], Драгоманів[414], Франко, Грінченко, Л. Українка[415], М. Вороний[416]і т. д.). Початки її уважний дослідник знайде в іще сивішій старовині — в поглядах Бантиш-Каменського[417], Полетики[418] — і навіть коло тої Шведської могили[419], що неабияку ролю грає в романтичних виступах тов. Хвильового.

Не кінчилася літдискусія, певна річ, і тепер завершений лише один з етапів її тою постановою вищого органу партії, що уривки з неї наводимо ми далі. Ця постанова, насамперед, одкриває політичні пружини, що рухають на літературний герць ніби невинних диспутантів-мистців. Після цього, маємо надію, не попрікатимуть деякі читачі наш «Плужанин», як це було раніше, за те, що на «склочну гризню» відводив стільки місця і в своїх статтях намагався винайти в своїх супротивників елементи опозиційної зневіри в пролетарські сили, ухили від лінії пролетарського інтернаціоналізму й капітулянтські настрої (навіть конкретні заходи), навіяні впливами української буржуазії.

Цілий шерег відповідальніших товаришів (т.т. Чубар[420], Каганович[421], Петровський[422], Скрипник[423], Затонський[424], Гринько[425], Корнюшин