Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— А що є? — приголомшено оглядався Андрій.

— В інтернеті є все, — Артур усміхнувся. В такому віці він би теж залип на телик.

— Ну, так сходу і не придумується …

— Подумай, — Артур перевів на хлопця серйозний погляд, — Андрію, є одна умова твого перебування в цій квартирі. Ти ніколи, ні під яким приводом не заходиш до нашої кімнати. Ніколи, навіть якщо нас там нема.

— Ну, це зрозуміло, я ж не дитя мале, — трохи соромлячись, вимовив він.

— Добре, де ти хочеш спати? На дивані чи тобі розкласти крісло?

— А можна на дивані? — здивовано перепитав Андрій.

— Можна.

Ввечері подзвонила Ліза. Вона повідомила, що повернулася нарешті з чергового молодіжного табору, і їй життєво необхідно поговорити з кимось НОРМАЛЬНИМ. Виявляється, батько відправив дівчат по різним таборам на все літо, а сам з Людмилою поїхав у справах до Німеччини. Тому ці два місяці минули відносно спокійно. Артур запросив Лізу на завтра до себе і вона обіцяла бути після недільного зібрання, бо пропустити цей ритуал батько не дозволить.

Злата з братом дивилися “Трансформери” 2007 року, жуючи попкорн, приготований у мікрохвильовці, а Артур, сидячи у кріслі біля них, розглядав дорогу до дитячого будинку і переписувався з керівництвом. Запланувавши поїхати до дитбудинку в понеділок, він одразу й попередив про свою можливу відсутність в офісі в понеділок, але після того, як Паскаль вчора ввечері повідомив керівництво про завершення проекту і підняв питання супорту, керівництво напружилось і забуло про це його повідомлення. Понеділок відвоює, але у вівторок доведеться бути в офісі. Добре, що поруч зі Златою буде Андрій. І ще, можливо, буде Ліза, яка нікого не боїться, навіть його матері…

Керівництво розраховувало, що проект триватиме ще щонайменше квартал, краще — півроку, а Артур закінчив все раніше. Сучий син. Директор писав йому гнівні повідомлення, які Артур проглядав і відписував різну муру, ухиляючись від прямої відповіді, що бісило директора, а найбільше — його дружину. Добре, що писали, а не дзвонили. Артур попередив, що його дівчина — після операції, і тому говорити він не може. А ще.. він нікому не повідомив, що у листопаді взагалі їде з країни по персональному контракту. Ще не час.

Задивився на Злату і Андрія. Він вже бачив цей фільм. Ходив на нього в кінотеатр ще з Іннесою, у перший день, бо це ж так важливо піти саме на прем’єру, зробити фото до, під час і після сеансу, а от знати, про що фільм, необов’язково… Потім жалітися на натовп у кінотеатрі й морщити носа, що фільм — так собі… Інше життя.

Андрій вже дивився фільм у когось із друзів на компі, проте великий екран давав інші враження, а Злата дивилася фільм уперше й переглядала дуже емоційно, як завжди. Захотілося сісти поруч із нею, а не з’ясовувати стосунки з керівництвом. Артур закрив ноут, пересів ближче до Злати на диван — вона одразу ж пригорнулася, навіть не відводячи очей від екрану. Зробила це так звично, так просто, зайнявши своє місце. Артур обійняв дівчину, уткнувшись носом їй у волосся. Обожнював її запах. Події на екрані його абсолютно не цікавили, дивився лише на її сприйняття і насолоджувався її присутністю. Один фільм, дві різні дівчини, два різних життя — і ЦЕ життя йому подобалось набагато більше...

У неділю, перед обідом, Ліза ввірвалася до квартири, як торнадо. Вона застрибнула на брата з криками про те, як же вона скучила, і що батько — НЕЛЮД, не дозволив їй взяти телефон з собою, що в таборі не дозволяли жодних гаджетів, а вона так хотіла дізнатись, як у них справи. Переодягнулася. Зняла довгу спідницю — обов’язковий дрес-код для церкви, і одягла короткі шорти — життя налагоджувалося.

Побачивши Злату, обережно обійняла її, хвалила за витримку і вітала зі змінами.

Андрія оглянула, оцінюючи, він їй сподобався. Вони були ровесниками, але хлопець був вищим від Лізи. Ще підліток, але жилавий, звиклий до фізичної праці з дитинства, він не був схожим на ніжних манірних міських хлопчиків. Світле русяве волосся вигоріло на сонці, і його кінчики були майже білосніжні, ніби їх висвітлив модний стиліст, а очі — яскрава насичена синь в оточенні густих темних вій, як і у Злати. Точені правильні риси обличчя — такого можна сміливо показувати подругам, щоб позаздрили. На Андрія Ліза теж справила враження, і він боязко розглядав її за обідом: з дівчатами амурних справ ще не мав, а з такими, як Ліза — навіть не спілкувався ніколи. Занадто недосяжними вони були для нього...

Після обіду вирішили піти кудись розважитись і, оскільки в Андрія скоро мав бути день народження, Артур сказав, що вони зараз підуть купувати йому подарунок. Ліза запропонувала навідатись у новий ТРЦ. Там можна встигнути все: і розважитися, і скупитися. Ніхто не заперечував.

Порадившись зі Златою, Артур вирішив подарувати хлопцю телефон, чим шокував Андрія. Той почав віднікуватись, хоча телефон йому, звісно, мати хотілося.

Після покупки подарунку Ліза одразу ж взялася пояснювати хлопцю що і як, завела йому акаунти в соцмережах і одразу ж подолучалася до нього у друзі. Находившись, сіли у кав’ярні. Розмістились на диванах, зробили замовлення. Ліза й Андрій сіли з одного боку, Артур зі Златою з іншого. Близькість дівчини хвилювала Андрія, і було помітно, як бентежать його дотики рук дівчини і лоскотання її волосся по його щоці. Він намагався триматись, але вираз очей і рум'янець видавав його з головою. Ліза йому ДУЖЕ сподобалася.