Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Доктрина

про аспекти планет

Астрологічні теорії є вкрай складними, а складання гороскопу залежить від багатьох факторів, не лише від розташування планет на зодіакальному колі в момент народження людини. Астролог має зважати на екліптичний градус (чи то пак асцендент), розташований у тій точці неба, що сходить чи заходить над горизонтом на сході в момент, коли народжується людина або започатковують якусь справу. Найважливішою доктриною є доктрина про аспекти планет, за якою в зодіакальне коло вписано правильні геометричні фігури, що за ними визначається, як взаємодіють різні знаки зодіаку та планети. Взаємне розташування планет справді вкрай значуще, зокрема опозиції на кшталт опозицій Сатурна та Юпітера, які трапляються раз на кожні двадцять років.

Гороскопи

Астрологію поділяють на природничу та світську. Перша вивчає небесний вплив на атмосферні явища, погоду, людський організм та перебіг хвороб, до неї вдаються фермери, мореплавці й медики. Друга астрологія, яку ще прозвали «віщувальною», буцімто здатна читати по зірках події майбутнього, передбачати долю людини чи цілої країни. Найпоширенішим видом світської астрології є гороскопи, базовані на розташуванні планет та їхній взаємодії в момент народження, котрі надають інформацію про вдачу людини, її нахили, долю; натомість інші види гороскопів мають на меті допомогти прийняти рішення щодо певного вчинку, битви, коронації чи мандрівки. Такими гороскопами послуговуються правителі, воєначальники, папи та представники всіх прошарків суспільства та будь-якого культурного рівня. В арабському світі була поширена доктрина про великі кон’югації планет, за якою вбачали взаємозв’язок між сполученнями планет на небі й головними історичними подіями (зокрема й виникненням нових релігій): небесні конфігурації — це ніби знаки, а дехто вважає, що вони є не тільки провістям, а й причинами цивілізаційних змін та значущих політичних подій.

Помпонацці

Однією з філософських засад астрології є неоплатонізм, представником однієї з найпоширеніших течій якого за доби Відродження є Марсіліо Фічіно (1433—1499), котрий розмірковує про космос як живий організм, всесвіт, що звідусіль живлять сили, джерелом яких є зорі. Душа світу, що вдихає життя в цілий космос, є чимось середнім між божественним розумом і тілесною матерією. П’єтро Помпонацці (1462—1524) у творі De incantationibus підпорядковує події людського життя як стосовно окремої особи, так і цілого народу, ба навіть, долю релігій (зокрема й християнство) суворому контролю зірок, і навіть переконаний, що те, що люди вважають дивами, насправді є рідкісними та незвичними явищами, які трапляються через тривалі проміжки часу. Корнелій Агріппа Неттесгаймський (1486—1535), котрого надихало неоплатонічне вчення про космос Марсилія Фічіно, запекло критикував світську астрологію, але припускав, ніби надзвичайні передвістя зорь цілком давали змогу передбачити майбутнє, якщо тлумачення цих знаків мало підтвердження у Святому Письмі. На думку Парацельса (1493—1541), космічні події завжди пов’язані з надзвичайним втручанням Бога у справи людини; знаки на небі — це боже послання, що узагальнює Святе Письмо.

Кардано

Джилорамо Кардано (1501—1576) прагне повернути астрології гідність, яка, на його переконання, істотно спаплюжена численними астрологами Чинквеченто, котрі, не маючи математичних знань, карбують одну брехню за іншою буцімто як віщування зірок. На думку Кардано, астрологія має стати частиною натурфілософії, передовсім знову повертаючись (ще й з філологічного погляду) до змісту Птолемеєвого трактату Quadripartito. Арабські астрологи та їхні послідовники помиляються в тому, що прагнуть дати астрологічне тлумачення найрізноманітнішим подіям, навіть найменш значущим. Наслідуючи Птолемея, Кардано переконує, що астрологія надає припущення щодо ймовірного майбутнього. Послуговуючись такими обмеженнями, Кардано пристосовує теорію значущих кон’югацій, припускаючи, що за зорями можна передбачити події, які стосуються історії людства і релігій. Спочатку заперечуючи астрологію (приставши на аргументи Піко), згодом Кампанелла, достоту як і Кардано, ставить собі за мету її реформувати — таким чином, аби підлаштувати під католицьку віру. Кампанелла вважає астрологію знанням не про певність, а про ймовірності, намагаючись узгодити теорію про зірковий вплив зі свободою волі. Зорі впливають на тіло та дух тварин, зв’язок між тілом і душею; душа здатна вирішити, чи слухатись їй того, до чого спонукає її тіло або опиратись йому, але, оскільки, на думку Кампанелли, люди переважно схильні скорятися своїм пристрастям, астрологія у багатьох випадках дає змогу передбачати події. Тому не дивно, що «Місто Сонця» Кампанелли просотане астрологічними концепціями й досконале місто організоване так, аби існувати у гармонії з зірками.

Кампанелла

На відміну від переконань, властивих широкому загалу, астрологія не занепадає з появою Коперникової системи будови всесвіту. Проте безпосереднього зв’язку між геоцентричною системою й астрологією немає. Астрологічні віщування на підставі впливу Сонця та решти планет популярні й серед тих, хто не пристав на систему будови всесвіту, створену Птолемеєм. Коперник, Ретік, Браго, Кеплер та Галілей — усі вони вивчали астрологію та займалися нею.

Див. також: Людина і космос, с. 15;

Чаклунство, с. 212;

П’єтро Помпонацці, с. 320;

Джилорамо Кардано, с. 379;

Toммазо Кампанелла, с. 417;

Космологія та астрономія, с. 434

Антоніо Клерікуціо

Книга польського астронома Миколи Коперника De revolutionibus orbium coelestium (1543 р.) позначає початок перетворення астрономії та космології. Головне нововведення Коперника — те, що Земля не стоїть непорушно в центрі всесвіту, а обертається навколо Сонця,