Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

— Добре озброєні?

— Ніхьт со б’ян са муа, — вишкірився він у відповідь. —

Думають, відрізали нам комунікації, але я знайшов чорний хід.

— Ти що?

— От завжди готові мерд маль мене, — відповів Серж. — Із вас

могорич. Я збираю загони, зачистим тор. До сну справимось.

— Обережно з ними, Серже.

— Аякже, бос. Я знаю, що роблю. Знаю корабель краще від усіх.

Бережіть себе. Ми про все подбаєм.

Бугай мусив це проковтнути. Боляче було поступатись

командуванням.

— Окей.

— Ми намагались зв’язатись з капітанкою, — сказав Серж.

— Я вже її попередив. Вона може не відповідати, бо не знає, кому можна довіряти, — відказав Бугай, а подумки додав: «Або її

вже знайшли».

— Зрозумів, — відповів Серж, але з його голосу Бугай

здогадався, що його відвідала та сама думка. — Коли ми

ловитемем Ешфорда?

— У нас немає санкції на його ліквідацію.

— Якщо це станеться з необережності, то, може, нам

пробачать?

— Можливо.

Серж вишкірився:

— Маю бігти, бос. Тільки-но ес се серрадо, і вас назначать

командувати, подумайте про мене, як треба буде рішить, кого

ставити на вашу посаду.

— Чорт забирай, — усміхнувся Бугай, — коли вся ця херня

скінчиться, може, ти командуватимеш сам.

— На зв’язку, бос, — промовив Серж і урвав зв’язок.

Розділ тридцять дев’ятий. Анна

Найперша проповідь, яку ревна Анна виголосила перед

паствою одразу по випуску з семінарії, мала сімнадцять

сторінок тексту одинарним інтервалом. Це було тривале

препарування першої глави з Малахії, в якому вона

сконцентрувалася на пересторозі, яку зробив пророк у зв’язку

з недостатньою відданістю Господу й жертовністю перед ним, а також тим, що це означає для сучасного вірянина. Проповідь

була докладна, підкріплена доказами й аргументами, що вона їх

накопичила за сім років старанного навчання. І того разу, скінчивши, Анна була цілком упевнена: в залі не лишилося

жодної людини, яка би не спала.

Із цієї пригоди вона винесла деякі важливі уроки. Наприклад, те, що ретельному вивченню Біблії завжди є місце. Навіть перед

паствою. Проте люди ходять до церкви не задля нього.

Дізнатися про Бога щось нове означало почуватися трохи

ближчим до нього, ріднішим — значення мала близькість.

Відтоді Аннині проповіді складалися максимум зі сторінки-двох

нотаток, усе інше було щирою розмовою. Вона, не підглядаючи

в записи, несла своє слово, звернене до «змішаних» в очах Бога

церков, і все йшло дуже добре. Анна завершувала промову

короткою молитвою та розпочинала таїнство, і до неї

в товариськім мовчанні вишикувалася черга поясан, марсіян

і землян. Хтось тиснув одне одному руки й поплескував по плечі.

Їй здавалося, можливо, це було чи не найважливішим від усього, що їй випадало нести людям.

— Ну, я чувала й гірші проповіді, — сказала їй одного разу

Тіллі. Вона мала трохи знервований вигляд, як ніби хотіла

сигарету. Проте Анна просила її не курити в наметі для

зібрань. — Хоча, припускаю, в мене просто низький поріг

терпимості до сопливих обійм.

— Ти мені лестиш, — прошепотіла Анна й відволіклася

потиснути руку якійсь поясанці, що зі сльозами в очах дякувала

їй за проведення зустрічі. Тіллі напрочуд фальшиво всміхнулася

жінці, але втрималася від того, щоб не закочувати очі.

— Мені треба випити, — промовила вона, щойно поясанка

пішла геть. — Гайда. Почастую тебе лимонадом.

— Бар же закрили. Усіх перевели на пайки.

Тіллі розсміялася.

— У мене свій постачальник. Хлопчина, який займається

пайками, за тисячу доларів загнав мені пляшку найкращого

бухла з Ганімеда — це ще й зі знижкою. Тому лимонадом

я затарилася в нього ж уже надурно.

— Тисячу…

— Є тільки два варіанти, — правила далі Тіллі, взявши в рота

сигарету, але так і не прикуривши її. — Ми зможемо вибратися

звідси, повернемось у Сонячну систему, де в мене навалом

грошей