В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
В 1904 р. іменований єпископом Станиславівським. За відсутности митрополита Шептицького в 1915–1917 pp. управляв цілою Галицькою митрополією. У 1920 р. запровадив у своїй єпархії целібат. У 1925 р. заснував суспільно-політичну Українську християнську організацію, яка мала об’єднати усіх християн католиків з метою впливу на політичні партії, у 1930 р. став ініціятором створення Української католицької народної партії (з 1932 — Українська народна обнова). Радянська влада арештовувала його двічі: у 1939 та 1945 pp. Після другого арешту та тривалих знущань на допитах владика помер у лікарні Лук’янівської тюрми в Києві 28 грудня 1945 р. Місце його поховання невідоме. 27 червня 2001 р. беатифікований папою Іваном Павлом II. Залишив після себе багато творів, статей та понад 30 пастирських листів та послань. Про нього див.: Олег Єгрешій. Єпископ Григорій Хомишин: портрет релігійно-церковного та громадсько-політичного діяча. Івано-Франківськ 2006; Congregatio de Causis Sanctorum, прот. № 2256, т. 1. Roma 2001, с. 127–180. ">[851] та владика Іван Лятишевський, перед своїм арештом 11 квітня 1945 року призначили кілька адміністраторів[852]. У грудні 1945 року у лікарні Київської тюрми помер владика Григорій Хомишин, в той час як владика Лятишевський був засланий на Сибір, де терпів понад десять років. У 1956 році він повернувся до Станиславова, однак був уже тяжко хворий і наступного року помер[853]. Перед смертю, з огляду на наполегливі прохання священиків, а особливо отця Величковського, він висвятив на єпископа отця Івана Слезюка, 1896 року народження, висвяченого на священика в 1923 році. Перед Другою світовою війною о. Слезюк був катехитом у Станиславівській гімназії[854].
Передбачаючи свій неминучий арешт, о. Іван Слезюк висвятив на єпископа о. Симеона Лукача, 1893 року народження, висвяченого на священика у 1919 році[855]. Перед Другою світовою війною він був духівником у єпархіяльній семінарії, професором морального богослов’я та аскетики. Він також був членом єпархіяльної консисторії. Незадовго перед моїм від’їздом до Риму я дізнався, що їх обох заарештовано[856].
VII. Апостольський екзархат Лемківшини. Апостольський екзарх Олександр Малиновський[857], колишній віце-ректор Львівської семінарії, у 1945 році написав до мене листа, прохаючи про вказівки. На жаль, я не міг йому відповісти, бо в той час був уже в тюрмі. Дещо пізніше я дізнався, що він був вимушений (польськими властями) покинути свій екзархат, що знаходився в межах Польщі, зректися своєї посади й виїхати за кордон.
VIII. Чернівецький вікаріят. Вікарієм був отець Сімович
