Читати книгу - "Сплячі красуні"

Клінт підійшов до ґрат Євчиної камери.

— Це ви так кажете, Євко.

Вона сиділа в себе на ліжку.

— Ви маєте такий вигляд, наче у вас приплив нових сил, Клінте.

Її постава — трохи похилена голова, блискуче чорне волосся спадає вздовж щоки — видавала сум.

— Ви все ще можете мене віддати. Але так не буде довго.

— Ні, — сказав він.

— Ну й голос у того чоловіка, якого ви загадали підстрелити Веттермору! Я його тут навіть чую.

Тон у неї був не піддрочливим. Він був задумливим.

— Людям не подобається, коли їх підстрелюють. Це боляче. Можливо, ви цього не знали.

— Увечері було зруйновано муніципальну будівлю. Ті, хто це зробив, перевели провину на вас. Шериф Кумс усе покинув і поїхав геть. Френк Ґірі поведе своїх людей вранці. Щонебудь із цього є для вас сюрпризом, Клінте?

Він не здивувався нічому.

— Ви вельми добре вмієте досягати того, чого бажаєте, Євко. Хоча вітати вас із цим я не збираюсь.

— Подумайте тепер про Лайлу й інших у світі по той бік Дерева. Прошу, повірте мені, їм там добре живеться. Вони розбудовують дещо нове, дещо гарне. І там з’являться чоловіки. Кращі чоловіки, змалку виховані жінками в жіночому суспільстві, чоловіки, яких навчатимуть пізнавати себе і пізнавати їхній світ.

Клінт сказав:

– Їхня природна сутність виявить себе з часом. Їхня самцевість. Один підніме кулак проти іншого. Повірте мені, Євко. Ви дивитися на людину, яка знає.

— Дійсно так, — погодилася Євка. — Але така агресія не сексуальна за природою, вона людська за своєю природою. Якщо ви маєте сумніви щодо агресивної потуги жінок, спитайте у своєї офіцерки Лемплі.

— Вона вже спить зараз десь, — сказав Клінт.

Євка усміхнулась, немов вона щось про це знала.

— Я не така дурненька, аби обіцяти вам, що жінки по той бік Дерева створять утопію. Те, що вони отримуватимуть, — це кращий старт і добрі шанси на кращий кінець. Ви стоїте поперек дороги цьому шансу. Ви, і тільки ви, з усіх чоловіків на землі. Я хочу, щоб ви це знали. Якщо ви дасте мені померти, ті жінки звільняться для життя за їхнім власним вибором.

— За вашим вибором, Євко.

Його власний голос вчувався йому перегорілим.

Істота по той бік дверей камери вибивала кінчиками пальців якийсь ритм по рамі ліжка.

— Лінні Марс була в шерифській управі, коли її зруйнувало вибухом. Вона пішла назавжди. Вона не отримала вибору.

— Ви в неї його забрали, — сказав Клінт.

— Ми можемо так продовжувати безкінечно. Він сказав, вона сказала. Найстаріша історія у всесвіті. Йдіть, бийтеся у своїй війні, Клінте. Це те, що чоловіки знають, як робити. Зробіть так, щоб я побачила наступний захід сонця, якщо зможете.

Розділ 13

1

Коли над лісом поза Дулінгським виправним закладом визирнув краєчок сонця, на Західно-Лавінській, впритул один до одного, з брязканням завелася колона бульдозерів. Усі три «Катерпілари», два Д-9 і один великий Д-11[367]. Штурмовий загін складався з вісімнадцяти чоловіків. П’ятнадцятеро з них рухалися разом з бульдозерами на передню браму, троє просувалися кругом до задньої частини тюремної огорожі. (Виборного Міллера вони залишили на блокпості з флакончиком «Вікодину» і перев’язаною ногою, покладеною на туристський стілець.)

Дванадцятьох у передовій групі — його брудна дюжина[368] — він розбив на три квартети. Кожний квартет, у жилетах і масках, никався позаду бульдозера, використовуючи його як прикриття. Вікна й радіатори ’дозерів було нашвидкуруч затулено сталевими листами.

Перший у колоні вів відставний поліціянт Джек Албертсон, тренер Джей Т. Вітсток вів другий, а колишній боксер «Золотих рукавичок» Карсон Стразерс вів третій. Френк ішов з бульдозером Албертсона.

Лісом рухалися: поліціянт Елмор Перл, мисливець на оленів Дрю Т. Баррі (його офіс тепер став руїною) та Дон Пітерз.

2

Клінт помітив бульдозери з високого вікна Крила В і кинувся до сходів, натягуючи на ходу бронежилет.

— Уся забава прахом іде нахер, доку, — весело гукнув Скотт Х’юз, коли він пробігав повз його камеру.

— Наче тобі вони попустять, коли сюди вдеруться, — відгукнувся Клінт.

Це стерло усмішку з обличчя Скотта.

Клінт побіг Бродвеєм, затримавшись, щоб зазирнути до кімнати відвідин.

— Ренде, вони йдуть. Готуй сльозогінний газ.

— Окей, — відповів Ренд з сімейного алькову в кінці кімнати і спокійно почав надівати протигаз, який мав напохваті.

Клінт вирушив далі до КПП при центральних дверях.

КПП було такою собі куленепробивною будою, де мусили реєструватися відвідувачі. Невеличка кімната з довгим віконцем і столом для передачі документів і цінностей черговому офіцеру. Там був комунікаційний пульт, як у Вартівні і прибрамній караульні, з моніторами, які перемикалися на різні внутрішні і зовнішні місцини в’язниці. За пультом сидів Тіґ.

Клінт постукав у двері, і Тіґ їх відімкнув.

— Що там у тебе на моніторах?

— Схід сонця сліпить камери. Якщо за бульдозерами є люди, я поки ще їх не бачу.

До гранатомета вони мали вісім чи дев’ять газових гранат. На центральному моніторі попід сліпучими завитками Клінт побачив, як кілька з них ударяються об парковку і вибухають білими вихлопами, що змішуються зі смолянистим димом, яким досі чаділи шини. Він сказав Тіґу, щоб спостерігав уважно, і побіг далі.

Його наступною метою була кімната відпочинку. Джаред з Мікейлою сиділи за столом з колодою карт і чашками кави.

— Зникніть кудись. Уже починається.

Мікейла відсалютувала йому чашкою.

— Перепрошую, доку. Я вже доросла, щоб голосувати і все таке. Гадаю, я залишуся. Хтозна, може, в майбутньому на мене чекає Пулітцерівська премія.

У Джареда обличчя стало кольору крейди. Він дивився то на Мікейлу, то на свого батька.

— Чудово, — сказав Клінт. — Не годиться мені обмежувати свободу преси. Джареде, сховайся, і не кажи мені де.

Він побіг раніше, ніж син встиг йому щось відповісти. Уже й захекався, коли добіг до задніх дверей, що відкривалися біля сараю і спортивних полів. Причиною того, що до ранку Аврори Клінт ніколи не пропонував Лайлі почати бігати, було його небажання, щоб вона стримувала свій темп заради нього, це було б неприємно. Що за цим ховається, марнославство чи лінь? Клінт пообіцяв собі приділити цьому питанню справжню увагу, коли матиме вільну секунду і, якщо йому випаде таке щастя пережити цей ранок і коли-небудь мати можливість побалакати зі своєю дружиною знову, можливо, повторити їй свою пропозицію зайнятися джоґінґом разом.

— Три бульдозери на дорозі, — оголосив Клінт, вискочивши надвір.

— Ми знаємо, — сказав