Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Драматичні твори 📚 - Українською

Читати книгу - "Драматичні твори"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Драматичні твори" автора Іван Карпенко-Карий. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 185 186 187 ... 199
Перейти на сторінку:
Очоливши ватагу з п’ятдесяти чоловік, напав на Шар-город, пограбувавши його населення, згодом — караван грецьких купців, що перебували під царською опікою. Коли повстання Верлаиа було придушено російським військом, Саву Чалого розшукували водночас охоронці царської і королівської влади, бо вважали його, з боку польської шляхти, учасником бунту Верлаиа і ватажком гайдамацького загону, з боку російських чиновників — порушником присяги на вірність цариці. Саме російській владі вдалося спіймати Саву Чалого, і його було ув’язнено в Білій Церкві. Восени 1735 р. Сава з частиною своєї ватаги утікає. У 1736 р. він уже фігурує в документах як козацький полковник на службі у Речі Посполитої, що активно допомагає шляхті в боротьбі з гайдамаками, зокрема в нападі на гайдамацький загін Медведя, якого тричі ранить. Протягом 1737—1738 рр. бере участь ще в кількох антигайдамацьких виступах.

Те, чого не вистачало в опублікованих документах, доповнює оповідання польського письменника й історика Антонія Й. (А. Ю. Ролле) «Сава Чаленко. З гайдамацької історії минулого віку» (1885), передруковане в «Киевской старине» (1887, кн. 2, с. 471—490). У розпорядженні автора були накази рашківського губернатора М. Рогуського за 1728—1740 рр., до речі, вони не потрапили до рук жодному з істориків, і не відомо, чи збереглися до нашого часу. Однак А. Ю. Ролле вперше добуті ним історичні факти переплів

з загальновідомими, розбавив усе це неперсвіреними легендами і художнім вимислом, так що виділити істину з цієї мішанини дуже важко*,

В його оповіданні знаходимо історію кохання Сави з жінкою рашківського чоботаря, історію повернення Сави на службу польській шляхті

із 1736 р. з розрахунку на обіцяну коронним гетьманом Потоцьким амністію, розповідь про призначення Сави полковником немирізської міліції, одержання за вірну службу двох подільських сіл: Рубань (тепер — Немирівського району Вінницької області) і Степашки (тепер — Гайсииського району на Вінниччині), про одруження з вдовою рашківського чоботаря, що стверджувалось конкретним документом — листом рашківського губернатора М. Рогуського та шаргородського губернатора.

Нарешті, в «Книге пограничных судов Киевского воеводства» (за 1746 — 1751 рр.), опублікованій в «Архиве Юго-Западной России» (с. 353), була вміщена така інформація: «Ігнатко, січовий козак Медведівського куреня, 1741 року, на саме різдво руське, взявши з собою двадцять п’ять гайдамаків, напав вночі на Степашки, спадкове село вельможного його моці пана великого коронного гетьмана, що лежить у трьох милях від Немирова, і там що-найжорстокішим способом вбив Саву, гетьманського надвірного полковника».

Зіставлення історичних фактів з текстом трагедії І. К. Тобілевича «Сава Чалий» дає підстави для висновку, що драматург у своїй роботі над твором спирався на міцну документальну основу, доповнюючи нестачу історичних даних фольклорним матеріалом.

Крім «Товариства малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського і М. К. Садовського», в якому трагедія «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого здобула перше і найкраще сценічне втілення протягом 1900—1905 рр., ця п’єса увійшла до золотого фонду в репертуарі й інших українських труп. Передусім виділялася своєю монументальністю вистава «Сава Чалий» у київському театрі Миколи Садовського (1912—1919). П’єса періодично з’являлася й на сценах українських театрів у радянський час. Згадаймо хоча б виставу в Харківському державному театрі «Березіль» у 1927 р. (постановка Ф. Лопатинського), Львівському державному академічному театрі ім. М. Заньковецької в 1957 р. (режисер О. Ріпко) та ін.

Подається за вид.: Тобілевич (Карпенко-Карий) Іван. Драми і комедії, т. 4, с. 139—294.

1 Потоцький Юзеф (?—1751)—великий коронний гетьман Речі Посполитої, київський воєвода. В 1703 р. криваво розправився з селянським повстанням під проводом С. Палія на Україні; в ЗО—40-х роках здійснював розправи над гайдамаками.

* Голий Гнат (рр. н. і см. невід.) — один з керівників гайдамацького руху на Правобережній Україні в ЗО—40-х роках XVIII ст.запорізький козак Медведівського куреня, відомий як Ігнатк'о Голий або Ігнат Медведовський. На початку 30-х років став кошовим гайдамацького загону в Чорному лісі на Поділлі. У 1741 р. стратив Саву Чалого, за що був спійманий за наказом київського генерал-губернатора М. Леонтьева і ув’язнений в Запорізькій. Січі. Однак запорожці звільнили його. Загін під керівництвом Г. Голого діяв до 1748 р.-

3 Медвідь Григорій (рр. н. і см. невід.) — запорізький козак Конелів-ського куреня. У 1734 р. вступив до гайдамацького загону Сави Чалого в містечку Саврані на Поділлі, де був отаманом після його арешту (1734 р.). Пізніше очолив один з гайдамацьких загонів. Восени 1736 р. в бою під с. Бо-ровицею (тепер село Чигиринського району Черкаської області) був тричі поранений Савою Чалим, але зумів утекти. Тієї ж осені в бою неподалік Крилова на Дніпрі знову був тяжко поранений і на цей раз врятувався. Останнє документальне свідчення діяльності Медведя стосується 1739 р.

4 Грива — козацький сотник, очолював гайдамацький загін, з яким у 1734 р. напав на маєток Носівці на Поділлі. Останнє документальне свідчення про діяльність Гриви як ватажка гайдамацького загону стосується 1739 р.

5 Кравчина.— Таке прізвище у документах пе зустрічається. Воно згадується тільки в різних варіантах пісні про Саву Чалого і Гната Голого:

Каже Чалий: «Мого сина Ніхто з нас не вловить,

Хіба Гнатко та Кравчина До себе підмовить».

Пішов Гнатко з Кравчиною Саву підмовляти-

Став той Гнатко з Кравчиною У двір підступати

(Історичні пісні, с. 467—468).

Став Гнат Голий з Кравчиною Ворота ламати...

(там же, с. 474, 478, 482).

Оскільки в «Словарі української мови» Б. Грінченка є таке тлумачення слова «кравчина»: «Название войска, собранного в конце XVI в. С. Наливайком» з посиланням на «Тарасову ніч» Т. Шевченка: «Обізвавшя Наливайко — не стало кравчиниі Обізвавсь козак Павлюга — за нею полинув» і на «Запорожскую старину» І. Срезневського: «Славна стала та кравчина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи зраду здала», то коментатор видання «Творів» І. Тобілевича П. Тиховський пояснив слово «кравчина» в пісні про Саву Чалого так: «Кравчина» — тут назва військового загону (у Ів. Тобілевича — це ім’я особи)»(Тобілевич (Карпенко-Карий) Іван. Твори. К., 1929, т. З, с. 257).

З таким тлумаченням можна було б погодитись, якби цьому пе суперечили тексти інших варіантів пісні:

Ой сів Гнатко на коника, гукнув до громади:

«Ой давайте брати Кравця мені на пораду».

«Бери, бери, брате Гнате, Кравця на пораду Та привези у Січ Саву на велику раду».

«Ой став же Гнат, ой став Голий Кравчині казати. «Вислухавши Кравець Гната, став його питати:

«Ой чого ти, брате Гнате, лізеш в такі муки,

«Що ти хочеш пана Саву взяти в свої руки?»

«Ой не

1 ... 185 186 187 ... 199
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драматичні твори», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Драматичні твори"