Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

на чарку вина, якщо хочете, виверт. Невже ви прийняли мої слова за чисту монету?

Усі вибухнули реготом. Незабаром було подано вино, і гості сіли за стіл. Спочатку вино подавали хлопчики-служники, але потім Фен Цзиїн розвеселився й наказав Юньер піднести гостям по три келихи. Захмелівши, Сюе Пань схопив Юньер за руку й вигукнув:

— Якщо проспіваєш нову пісню, я готовий випити заради тебе цілий глечик вина! Згодна?

Юньер нічого не залишалось, як погодитись, і, взявши в руки лютню, вона заспівала:

Їх двоє: я сумна без них, а разом — тісно наче, Коли ж нема їх, — то самій і нецікаво, бач як... Коли захочу, щоб цей був, про іншого згадаю, — Віддати ж перевагу я кому із них — не знаю! Їх опишу? Такого я не маю пензля — лихо! З одним учора уночі біля троянд зійшлися. Так, він прийшов... Але у мить любові найніжнішу В саду зненацька застає  закоханий нас інший... Відповідач є, позивач, до того ж є і свідок. Що я скажу, коли під суд  за жарти ці ми підем?

Скінчивши співати, дівчина, сміючись, звернулася до Сюе Паня:

— Ну що ж, пий тепер цілий глечик!

— За таку пісню я й півглечика не питиму! — сказав Сюе Пань. — Проспівай що-небудь ліпше!

— Послухайте! — втрутився тут Баоюй, уставши з місця. — Так ми швидко сп’яніємо. А це нецікаво! Давайте я вип’ю велику чашку вина й віддам застільний наказ. Хто не виконає, питиме підряд десять чашок та ще й наливатиме вина іншим.

— Вірно, вірно! — в один голос закричали Фен Цзиїн і Цзя Юйхань.

Баоюй підняв чашку, єдиним духом осушив її й мовив:

— Називаю чотири слова: скорбота, сум, радість, веселощі. Треба скласти на ці слова вірші й дати їм тлумачення, але тільки стосовно жінок! Хто складе вірші, п’є кубок вина, виконує нову пісню, знову п’є, а потім, вибравши будь-яку річ у цій кімнаті, читає написані про неї стародавні вірші або наводить цитату з «Чотирикнижжя» чи «П’ятикнижжя», після чого знову п’є.

Не давши Баоюю договорити, з місця підхопився Сюе Пань і запротестував:

— Мене не рахуйте, у таку гру я грати не буду. Це він придумав навмисно, щоб із мене посміятися!

Аж тут підвелася Юньер, посадовила Сюе Паня на місце і з посмішкою сказала:

— Чого боятися? Вино ти й так щодня п’єш! Невже ти поступаєшся мені в здібностях? Адже я теж буду читати вірші. Не помилишся — добре, помилишся — вип’єш кілька штрафних келихів. Од цього не вмреш! Чи ти хочеш випити відразу десять чашок, налити всім вина й узагалі не підкорятися застільному наказу?

— Прекрасно! — Усі заплескали в долоні.

Сюе Пань, присоромлений, сів.

Коли настала тиша, Баоюй почав читати вірша:

Біль діви скорбної що значить? На це інакш не проречеш: Коли навкруг весни сіяння, Ти ж зберігай похмуро честь