Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Я до бабусі кваплюся, коли що-небудь важливе, зайду по дорозі назад, — сказав Баоюй.

У матінки Цзя, коли він прийшов, уже всі попоїли.

— Що ти смачного їв у матері? — запитала матінка Цзя.

— Нічого особливого, — відповів Баоюй, — виїв зайву миску рису, і все. А де Дайюй?

— У внутрішній кімнаті, — сказала матінка Цзя.

Коли Баоюй туди ввійшов, він побачив, що одна служниця, сидячи просто на підлозі, роздмухує праску, ще дві розташувалися на кані й щось креслять крейдою, а Дайюй, схилившись над шматком шовку, кроїть.

— Ага! Ось ви де! — закричав Баоюй з порога. — Після їжі шкідливо трудитися, голова занедужає.

Дайюй навіть не підвела очей і, наче й не було нічого, продовжувала кроїти.

— У цього шматка зім’ятий куточок, непогано б іще разок пропрасувати, — звернулася до неї одна із служниць.

— Нема чого звертати увагу на всякі дрібниці! — мовила Дайюй. — За хвилину розгладиться.

Баоюй зрозумів натяк і засмутився. У цю мить до матінки Цзя прийшли Баочай, Таньчунь та інші сестри. Баочай одазу пройшла у внутрішні покої.

— Чим займаєшся? — запитала вона Дайюй, але, не діставши відповіді, посміхаючись, зауважила: — А ти, сестро, стала майстринею на всі руки — навіть кроїти навчилася!

— Та що ти, сестро! — відповіла Дайюй. — Просто роблю вигляд, що труджуся.

— Відверто кажучи, — вела далі тим часом Баочай, — коли мова зайшла про ліки, я жартома сказала, що поняття ні про що не маю, а братик Баоюй розлютився.

— Нема чого звертати увагу на всякі дрібниці! — знову сказала Дайюй. — За хвилину мине.

— Сестро, — звернувся до Баочай Баоюй, який дотепер мовчав, — бабуся хоче пограти в доміно, чи не складеш їй компанію?

— Невже я тільки за тим і прийшла, — пробурчала Баочай, але вийшла.

— І ти йди, — сказала братові Дайюй. — А то тебе тигр тут з’їсть!

Вона відвернулася й заходилася знову кроїти. Баоюй змусив себе посміхнутись і сказав:

— Тобі треба прогулятися. Встигнеш кроїти.

Дайюй нічого не сказала, начебто не чула. Тоді Баоюй звернувся до служниць:

— Хто звелів їй кроїти?

Не давши служницям відповісти, Дайюй крикнула:

— Хоч хто б звелів, тебе не стосується!

Баоюй хотів щось сказати, але в цей час увійшла служниця й доповіла:

— Вас там запитують, другий пане!

Баоюй вийшов.

— Нарешті! — крикнула йому вслід Дайюй. — Я, мабуть, умру, якщо він повернеться!

Баоюй тим часом, вийшовши з будинку, побачив Бейміна, що сказав:

— Вас запрошують до пана Фен Цзиїна!

Баоюй одразу згадав розмову напередодні й, перш ніж піти до себе в кабінет, наказав служникові:

— Принеси мій парадний одяг!

Беймін побіг до других воріт і, побачивши стару, що вийшла йому назустріч, сказав їй:

— Тітонько, чи не передасте служницям другого пана Баоюя, що він у себе в кабінеті й чекає, поки йому принесуть парадний одяг?

— Що за дурницю ти верзеш! — плюнула з досади стара. — Баоюй тепер живе в саду, і всі його служниці там, а ти примчав сюди!

— Вибачте, тітонько, мені мою дурість! — мовив Беймін і стрімголов кинувся в бік східних воріт саду. Служники, що чергували там, у кінці алеї грали знічев’я в м’яча. Беймін підійшов до них, передав наказ, і один із хлопчиків побіг його виконувати. Незабаром він приніс цілий вузол одягу, передав Бейміну, а той поспішив до кабінету.

Баоюй швидко переодягся, звелів подати коня й у супроводі чотирьох служників вирушив до будинку Фен Цзиїна.

Служник негайно ж доповів про нього, і Фен Цзиїн вийшов зустрічати Баоюя. Крім Сюе Паня, що вже давно прийшов, серед гостей були актор Цзян Юйхань і співачка з будинку Прекрасних пахощів на ім’я Юньер. Прислужували хлопчики-служники.

Після того як усі привіталися з Баоюєм, почалося чаювання.

Приймаючи чашку із чаєм, Баоюй із посмішкою звернувся до Фен Цзиїна:

— Минулого разу ви так і не пояснили, яке ж вам «нещастя допомогло», і я, зізнатися, з нетерпінням чекав цієї зустрічі, щоб довідатись, і, як бачите, з’явився на перше ваше запрошення.

— До чого ж ви наївні, — розсміявся Фен Цзиїн, — адже це був лише привід, аби затягти вас до себе